Як познайомилися у Берегово два відомі на Закарпатті чоловіки! (ФОТОфакт)
20 квітня 2024 субота
69 переглядів
11.11.2019 (09:19)
Ця зустріч стала не тільки унікальною та пам‘ятною, але й корисною у плані знайомства з історією своїх родоводів.
Повірте, тим вона й цікава, неординарна й своєрідна, бо до неї не налаштовувалися. Ще додав би: унікальна, пам'ятна та корисна, бо подали собі руки й за мого сприяння на фестивалі вина у Берегові познайомилися два відомі на Закарпатті чоловіки – донедавна активний бджоляр Мукачівського (згодом Яношівського) держлісгоспу, а тепер пенсіонер з с. В. Бейгань Микола Васильович Дешко та мукачівець Іван Васильович Іванчо, екс-голова облради, перший заступник крайового керівника держадміністрації, колишній депутат ВРУ, дипломат (генконсул в Угорщині). Обидва для мене – привітні й чудові співбесідники. А ще: просто хороші люди. Сказав би навіть так – давні приятелі, яких знаю з середини 80-х. Саме у листопаді 1978 р. працювати на Берегівщину з Ужгорода прибув І. В. Іванчо, який доти був інструктором обкому партії, а ще перед тим – другим секретарем обкому ЛКСМУ. Тут зайняв посаду теж другого секретаря, але вже райкому партії, звідки його "відрядили" на голову райвиконкому, де працював до початку 90-х.
А тут, на винно-святковому фесті, який пройшов з нагоди Всеукраїнського дня винороба, виноградаря та садівника, зібравши силу-силенну містян і гостей з усіх усюд, вони розговорилися та виявили, що у попередніх поколіннях мають дуже багато родичів. І "посипалися" у яскравих спогадах прізвища, серцям стало мило, душам – радісно, бо у зичливій розмові, яка тривала прямо посеред гомінкої центральної берегівської площі, "оживали" як Іванчі, так і Дешки, а також Фекете, Кріже тощо. Звісно, була й інша інформація стосовно їхнього способу життя, місця народження, поховання, яка сягала у глиб минулого та позаминулого віків.
Повірте, тим вона й цікава, неординарна й своєрідна, бо до неї не налаштовувалися. Ще додав би: унікальна, пам'ятна та корисна, бо подали собі руки й за мого сприяння на фестивалі вина у Берегові познайомилися два відомі на Закарпатті чоловіки – донедавна активний бджоляр Мукачівського (згодом Яношівського) держлісгоспу, а тепер пенсіонер з с. В. Бейгань Микола Васильович Дешко та мукачівець Іван Васильович Іванчо, екс-голова облради, перший заступник крайового керівника держадміністрації, колишній депутат ВРУ, дипломат (генконсул в Угорщині). Обидва для мене – привітні й чудові співбесідники. А ще: просто хороші люди. Сказав би навіть так – давні приятелі, яких знаю з середини 80-х. Саме у листопаді 1978 р. працювати на Берегівщину з Ужгорода прибув І. В. Іванчо, який доти був інструктором обкому партії, а ще перед тим – другим секретарем обкому ЛКСМУ. Тут зайняв посаду теж другого секретаря, але вже райкому партії, звідки його "відрядили" на голову райвиконкому, де працював до початку 90-х.
А тут, на винно-святковому фесті, який пройшов з нагоди Всеукраїнського дня винороба, виноградаря та садівника, зібравши силу-силенну містян і гостей з усіх усюд, вони розговорилися та виявили, що у попередніх поколіннях мають дуже багато родичів. І "посипалися" у яскравих спогадах прізвища, серцям стало мило, душам – радісно, бо у зичливій розмові, яка тривала прямо посеред гомінкої центральної берегівської площі, "оживали" як Іванчі, так і Дешки, а також Фекете, Кріже тощо. Звісно, була й інша інформація стосовно їхнього способу життя, місця народження, поховання, яка сягала у глиб минулого та позаминулого віків.
І перший, і другий залюбки згадували своїх батьків, у т.ч. дідів, бабусь та ще "дальніших" пращурів, які мали своїх родичів мало не в Болгарії, Угорщині тощо. А стосовно Закарпаття, то сліди їхні позалишалися у низці його районів – Лисичові, Дешковиці Іршавського, Стройному – Свалявського, вже названій В. Бейгані на Берегівщині. Більшість родаків давно уже повмирали, деякі хоч і старі, але ще живуть, тож пообіцяли, що відвідають їх, аби розширити, поповнити й збагатити знання про свій родовід, їхні відгалуження, гілки тощо. Кажучи чесно, я уважно слухав їхні спогади, а сам умовно малював собі їхнє фамільне дерево, генеалогію роду, уявляв людей, їхні імена, дати, фото, які вони називали. І безмежно тішився, що в цьому "добутку" є заслуга і моєї скромної персони.
Ось таким чином з‘явилося це "вчорашнє" фото, "народилася" інтересна інформація, вкупі які стали надбанням користувачів Всемережжя – деяких порталів і Фейсбуку. До речі, я не тільки цим оповідкам двох до вчора ще зовсім "чужих" собі людей захоплено "вухо підкладав", але з неабияким бажанням їхні міркування про сімейні історії, деякі з яких запам‘ятав, описав. Вірю, що вони, 81-річний Микола Дешко та на вісім літ молодший Іван Іванчо, потоваришують, своїми пошуками сімейно-родовідні корені збагатять, а внаслідок цього зарясніє їхня фамільна крона. Для нащадків, а мають вони як дітей, так і онуків, це стане неабияким сюрпризом. Ось що дала випадкова, тобто непланована зустріч двох закарпатців учора, на винному фестивалі в Берегові.
Михайло ПАПІШ
Запрошуємо Вас приєднатися до нашого каналу в Telegram по адресу https://t.me/reporterua.
Интернет-издание
UA-Reporter.com
Письмо редакторуUA-Reporter.com
Похожие новости