Як школярі зі Свалявщини з драматичним театром у Мукачеві познайомилися! (ФОТО)

Наприкінці грудня ініціативу третьокласників і їхніх учителів з Росошанської ЗОШ І-ІІ ст. про одноденну поїздку на виставу у Мукачівський драмтеатр активно підтримали адміністрація навчального закладу та батьки. Останні (вони дали гроші на квитки, розваги), а також Дусинська сільська рада на чолі з її головою Романом Годею (цей очільник фінансував автобус туди та назад), заступник Свалявського міського голови Тетяна Белла (мерія на правах спонсорів подарувала сільським діткам святкові коробочки цукерок) й стали спонсорами цієї незабутньої й емоційної екскурсійної подорожі у місто над Латорицею. У передноворічно-різдвяні дні мукачівські артисти запропонували широкий репертуар творів, тож 15 малим росошанцям, яких супроводжували учителька Марія Титинець і педагог-організатор Оксана Поцко, вельми сподобалося у цьому величному храмі культури та мистецтва. Щодо останньої, то ця інтелігентна, скромної та відкритої натури вчителька, приємна у спілкуванні педагогиня, яка й насправді організовує цікаві заходи у школі та поза її стінами не тільки протягом навчального року, але й під час канікул дбає про додаткову освіту дітей. Свідченням цьому є їхня поїздка до сусіднього районного центру, де на них чекала багата та різноманітна культурницько-розважальна програма. Крім того, що вони залюбки насолоджувалися професійною грою справжніх майстрів сцени, до того ж за театральним дійством спостерігали із балкону, мали змогу з митцями ще й сфотографуватися. Дехто навіть зумів акторам задати кілька питань, отож додому поверталися під неабиякими враженнями. Бо ж не секрет, що більшість уперше побувала в драмтеатрі. Крім того, гостям зі Свалявщини дозволили оглянути приміщення театру (на одному з поверхів уже горіла новорічними вогнями красива новорічна ялинка), що також додало ваги цій пам‘ятній поїздці. Аби вона була "повноформатна", учні відвідали одне з тамтешніх кафе та скуштували піцу, побували у розважальних закладах й фотографувалися у місті на фоні пам’ятників, історичних знаків тощо. Нині Росоші тільки й живуть спогадами про цю екскурсію в Мукачево, до якої, крім усіх перерахованих вище спонсорів, долучився ще й Святий Миколай, якому школярики писали листи й спільно з педагогами М. Титинець і О. Поцко нетерпляче очікували на відповідь. І вона прийшла – ділова, конкретна та продуктивна, яка трансформувалася у поїздку на виставу в Мукачівський драматичний театр. Крім усього іншого, Оксана Вікторівна "у дорозі" ще й устигла подискутувати з хлопчиками та дівчатками з приводу того, хто Миколая любить, хто і як його чекає, навіть деяких вихованців переконала в тому, як насолодитися не лише почуттями казки й чудовими спогадами, але й пройнятися до нього ще більшою пошаною та серйозним ставленням. Відрадно й те, що учні ростуть і разом з тим дорослішають, посміхаються, вони набагато кмітливіші, ніж ми, дорослі думаємо, і згодом чудово починають розуміти, хто кладе в чобітки чи під подушку подарунки. І цей процес не треба ані пришвидшувати, ані пригальмовувати. Чим довше казка триватиме в душі дитини, тим краще...