Закарпатці про переміну погоди дізнаються, поглянувши на скалу Біловарець (фото)

Якщо з вершини гори стікають струмки води – за добу буде дощ. Закарпатську гору-синоптик, що знаходиться неподалік від румунського кордону використовують й сусіди. А вчені ламають голови над феноменом диво-гори.

У наш час люди дізнаються про погоду на наступну добу з метеорологічних прогнозів. А жителі села Біловарці Тячівського району, стверджують що надточним синоптиком для них є місцева гора за якою можна дізнатися про погоду на кілька діб вперед.

Автобус вирушає з Тячева у напрямку селища Дубове. За 25 кілометрів від закарпатського райцентру знаходиться мальовниче гірське село Біловарці. Його жителі вже звикли до численних туристів і з задоволенням показують гостям місцеве диво. Разом з сільським старожилом Іваном Товчинцем піднімаємося на мальовничу гору Біловарець. Сільську вулицю змінює вузенька стежина, що петляє поміж крутосхилів. На сінокосах працюють селяни. Люди квапляться, складають висушене різнотрав’я у невеличкі копиці, а ті хто не встиг покосити не чіпають свої ділянки.

“Біловарець вранці заплакав – за добу-другу буде дощ”, -- каже пан Іван.

Нарешті опиняємося на галявині з якої добре видно вершину диво-гори. З одного боку на Біловарці зовсім не має рослинності. Гола частина гори кольору жовтої глини. Придивляюся, аж з вершини, що вкрита зеленими деревами течуть ледь помітні тонесенькі струмочки. Здається їх тисячі, від того складається враження що гора дійсно плаче.

“Ще наші діди прадіди напевне знали коли буде дощ, -- згадує Іван Товчинець. – Селяни щоранку виходили на двір та дивилися на вершину гори-синоптика, беручі до уваги підказку природного дива. -- Якщо верхівка гори суха і на ній не видного жодного струмка – зо два-три дні буде ясна та сонячна погода. Та коли з гори заюшить вода – косовицю годі й починати, бо за добу-другу буде злива”.

Мальовниче Урочище Великі Поди що на околиці села Біловарці, ніби обіймають небесні хмари. У цьому казковому куточку 25 років тому сільський бджоляр Василь Дочинець заклав власну пасіку. Нині його ґаздівство -- 300 вуликів. Ґазда порається біля бджіл, качає з рамок запашний мед і хвалить диво-гору.

“Бджоли – хороші синоптики, -- каже пан Василь, -- утім про погоду на кілька діб вперед дізнаюся поглянувши на Біловарець”.

Гора-синоптик плаче перед дощем вже багато століть, та жодного разу не помилилася у своїх прогнозах. Утім прискіпливі селяни кажуть що інколи бувають невеликі погрішності щодо тривалості та сили дощу.

“Та як би там не було Біловарець дає точніші прогнози щодо початку опадів ніж український Гідрометцентр, -- каже Микола Касюдик, якому диво-гора допомагає вести ґаздівство. – Велетенським кролям потрібно чимало сіна на зиму, коли заготовлювати орієнтуюся по нашій горі”.
Мешканці сусідніх сіл теж планують сільгоспроботи по прогнозам гори-стиноптику. Стається у нагоді український Біловарець й сусідам – румунам.

“Гору добре видно з іншого боку кордону, -- мовить пан Товчинець. -- Румунські аграрії орієнтувалися по ній коли слід косити та збирати зернові. А вчені не можуть пояснити феномен диво-гори. Припускають, що плачучий ефект спричиняють ґрунтові води, що підходять близько до поверхні гори”.

Утім за легендою, струмки з гори -- сльози дівчини, яку розлучили із коханим. Та вчені шукають розгадку феномену у минулому села. Хоча перші згадки датовано 1658 роком, у Біловарцях знайдено рештки поселень куштановицької культури -- VI-IV сторіччя до нашої ери.