Закарпатець власноруч виготовив голландську теплицю (фото)

Житель Греблі Іван Матішинець -- майстер на всі руки. Із раннього дитинства допомагав батькам. Відколи одружився, на грядках ґаздує дружина Ганна. У дворі – нова хата з прибудовою, за сараєм – величезний город на якому з десяток парників та теплиця-ангар. У ній Матішинці протягом року вирощують капусту, перець, томати та огірки.

Пані Ганна квапиться, збирає чоловіка, який завтра вирушає у Росію на заробітки. Заходимо до теплиці. Хоча двері та вікна відкриті, тут дуже парко. Стовпчик термометра перевалив за позначку – плюс 40. Теплицею скрізь проходять труби, які несуть рослинам тепло та вологу.

“Минулого року 15 грудня посіяли ранню капусту, до травневих св'ят зберемо до 5 тисяч качанів, -- розповідає кореспонденту UA-Reporter.com жінка. – Обігрівали ангар дровами, доводилося працювати не менше, ніж влітку: щоб підтримувати температуру щоночі по 2–3 рази підводилася із теплого ліжка, щоб і капусті було тепло”.

Голландську теплицю Матішинці звели два роки тому. Труби замовляли з Польщі, а спеціальну плівку – везли з Угорщини. На матеріали витратили понад три тисячі доларів. Гроші Іван заробив протягом року на будівництві у Москві.

“Труби гнули самотужки. Важливо строго дотримуватися пропорцій: чим ширша теплиця -- тим вища повинна бути, -- каже ґазда. – А висота – дорівнює радіусу кола. Якщо теплицю зробити вищою -- сильний порив вітру може зірвати плівку, а якщо ангар буде занизьким – на даху збиратиметься товстий шар снігу”.

Ґаздиня зрізує качани капусти, що ще залишилися у теплиці, кладе їх у мішок. Наступного тижня на місце капусти висадять перець. Голландське насіння посіяли місяць тому у парники, нині розсада витягнулася завбільшки з тридцять сантиметрів.

“Ангар на 6 сотках звели за два тижні. Чоловік разом з родичами встановив каркас з металевих труб, потім на нього натягнули плівку й присипали з обох боків землею. Найважче було збирати вертикальні вікна, що посередині теплиці, а плівку на них я склеювала праскою”, -- жінка штовхає довжелезні важелі й рами з обох боків повільно спускаються донизу.

Овочевий бізнес вимагає величезних зусиль та часу, зазвичай у теплиці працюють цілою родиною. Коли настає сезон посадки чи збору врожаю – немає жодної вільної хвилини. Це, звичайно, відбивається і на здоров’ї. Доводиться прокидатися о 6-й ранку й лягати, коли вже виконана вся робота. Залишити господарство не можуть навіть на день. А у розпал сезону кличуть на допомогу рідню. На державу селяни не розраховують, а теплиця дає можливість більш-менш пристойно жити, зводити будинок і ставити на ноги дітей. Утім навіть зведена власноруч теплиця окупиться не раніше ніж за два роки. Та ще, бідкається селянка, із кожним роком збільшуються витрати.

“Цілий рік працюємо у поті чола. Окрім витрат на теплицю, платимо за насіння та добриво. За тисячу насінин голландських томатів та перцю цього року довелося викласти триста доларів, а ще обігрів та робота. Буває, негода за одну мить знищить кількамісячний труд, а якщо врожай рясний, ціна на кілограм городини падає. Ми заробляємо менше ніж аграрії сусідньої Словаччини та Угорщини, бо ціну диктує перекупник, який на наших овочах заробляє вдвічі більше ніж виробник. А нас не пускають на ринок, бо усі місця там завчасно орендували перекупники. Доводиться вибирати – або здавати продукцію гуртівникам, або їхати назад із завантаженою машиною. Вони й диктують ціни, а виробнику платять втричі менше”.