Закарпатська обласна рада та ОДА — почали мірятися, хто сильніший

Нещодавно відбулася третя сесія Закарпатської обласної ради, яка виявилася доволі гарячою. Якщо раніше облрада була органом, який легалізував ідеї, зароджені в ОДА, то тепер рада намагається стати самостійним центром прийняття стратегічних рішень, контролювати виконавчу владу і навіть десь спрямовувати її.

Проявом цього стала, зокрема, наявність у порядку денному двох звітів – голови ОДА О. Ледиди про виконання адміністрацією повноважень, делегованих їй радою, та начальника лісового управління І. Фізика про ситуацію в галузі.

Звіт О.Ледиди був насичений цифрами. Багато мовилося про досягнення (здача будинків, стан у медицині, відкриття нових шкіл і садочків), штрихами намічено проблеми (Солотвино, Мужієво, дороги). Найпринциповішою у виступі була інформація про плани енергетичного будівництва – десятки міні-ГЕС усюди, де тільки можна. Схоже, що обласне керівництво зрозуміло: одними розмовами про туристичну привабливість краю ситим не будеш, треба виробляти і щось матеріальне, наприклад електрику. Такий підхід можна тільки вітати, але за умови, що він не обмежиться самими лише прожектами, а почне давати реальний струм. А проте схоже, що депутатам було важливіше не сама суть того, про що саме говорить губернатор, як сам факт його звіту. Він був зустрінутий досить прихильно. Мовляв, головне – започаткувати традицію, а там побачимо.

Значно складнішою виявилася ситуація із лісами. Ліс – чи не найголовніше багатство Закарпаття, а відповідно і одне з головних середовищ корупції, тінізації економіки і просто відвертого криміналу. Як відомо, мафію неможливо побороти, її можна тільки очолити. Десь такий хід думок, мабуть, і був у депутатів. Тому впродовж тижня, що передував сесії, лісові справи дуже пристрасно обговорювалися на депутатських комісіях і президії облради. Наголошувалося, що минулорічні збитки у галузі склали 3047 тис. грн., планувалося визнати роботу начальника управління лісового і мисливського господарства незадовільною. Це било би і по ОДА в цілому, і особливо по губернатору, який особисто відповідальний за добір і розстановку кадрів. Пікантності ситуації додавало те, що попередній начальник цього проблемного управління зараз сам є депутатом обласної ради. Але І. Фізик просто не прийшов на сесію. О. Ледида пояснив, що того терміново викликали на колегію Держкомлісу у Київ. Депутати зустріли це повідомлення сильним невдоволенням. Тепер питання зависло до наступної сесії (місяці через три), а доти багато чого може змінитися. Хоча подібні кадрові питання можуть стати на сесіях облради регулярними.

Не менш рішуче облрада продемонструвала свою зацікавленість у земельних ресурсах. Було змінено Регіональну програму земельної реформи на 2006–2012 роки. Найбільше це стосувалося грошової оцінки землі. Від неї залежить вся політика у сфері оподаткування і ціноутворення, а також надходження до місцевих бюджетів. Це нерв всієї фінансової політики в області. Тому на здійснення кадастрових робіт виділено 610 тис. грн. з обласного бюджету. За цю суму оцінять землю у чотирьох районах. Вибір саме їх як пілотних досить цікавий. По-перше, це Тячів¬ський район – найбільший за кількістю населення не тільки на Закарпатті, а й в Україні. Також там наявні практично всі типи земельних угідь, оскільки там є села і в долинах Тиси і Тересви, і передгірні, і суто гірські. Відтак район може стати еталонним для практики сучасного кадастру, про його досвід можна буде звітувати Києву і заробляти на цьому очки, котрі області нині далеко не зайві. Принаймні обласна рада і її керівництво чітко взяли курс не пасти задніх і використовувати найменшу нагоду, аби заявити про себе. По-друге, йдеться про Виноградівщину – найпівденнішу і найродючішу частину області, де земля мала б бути максимально дорогою. Це край підупалого виноградарства, тож при майбутніх роботах там переплетуться два комплекси проблем – земельні і виноробні. По-третє, взято два сусідні передгірні райони – Свалявський і Перечинський. Там цінність землі пов’язана не так з її сільськогосподарським використанням, як з туристично-рекреаційними можливостями: санаторії, лижні бази, розлив мінералки. Там існує дуже складний клубок бізнесових інтересів, тож у ході майбутніх робіт можна навіть спробувати змінити розстановку сил поміж підприємців.

Насамкінець сесія традиційно вже прийняла звернення до офіційного Києва – цього разу чотири. Наразі ефективність тих звернень мінімальна, на них надходять переважно формальні від¬писки. Але сказано: стукайте і вам відкриється. Найбільше претензій до транспортного відомства. Поки воно відмовилося запроваджувати додаткові залізничні і авіаційні маршрути для Закарпаття. Але депутати вирішили не відступати, тепер вимагають додаткових коштів на шляхове будівництво і облаштування автопереїзду під залізничним полотном у Сваляві. Час для по¬дібних вимог зручний, оскільки наближається Євро-2012, під цим приводом можна справді дечого домогтися. Також депутати звернулися до послів Австрії, Італії, Німеччини, Польщі і Чехії з пропозицією відкрити генеральні консульства на Закарпатті. Якщо найближчим часом українці таки отримають безвізовий режим з ЄС, то для рядових закарпатців відкриття таких консульств буде менш актуальним, але для нашого бізнесу вони все одно залишаться бажаними. Крім суто прагматичних моментів, розширення консульської мережі значно підняло б престиж області, її роль у здійсненні Україною зовнішніх зв’язків. Це не зайве, оскільки в рамках адміністративної реформи у нас навіть ліквідоване обласне представництво МЗС. Воно справді не ловило мишей, але проблема, мабуть, була у невдалому доборі кадрів, а не в зайвості такої структури в принципі.

Сергій Федака, ФЕСТ