Закарпатське Худльово. І спів, і танець, і художнє слово...

Приміщення Худлівського будинку культури нагадувало в той день квіткову оранжерею. Дітвора з радістю приносила різноманітне зілля. Вражало маєво кольорів. Білосніжні ромашки, рожеві гладіолуси, червоні георгіни, фіалкові жоржини, жовті соняшники вабили зір. Різними барвами переливалися чорнобривці. І все оте квіття прикрашало кошики, стіни, в букетах стояло на столах, було вплетене у дівочі коси, пришпилено до одягу.

– Квіти наших самодіяльних артистів, і дорослих, і малих, супроводжують протягом всього творчого життя, – розповідає директор сільського будинку культури Ольга Ніколенко. – Ми вручаємо їх хлопцям, коли йдуть служити в армію, коли повертаються в рідне село. Даруємо нашим іменинникам разом з гарною піснею чи танком. А тим більше влітку чи восени, коли всі наші двори потопають у квітті. Та й наші учасниці художньої самодіяльності самі, як квіточки. Юні, веселі, співучі, як соловейки. Часто проводимо конкурс на кращий вінок чи букет. Після завершення заходу квіти відносимо до пам’ятника загиблим воїнам.

Люблять діти та підлітки відвідувати гуртки при будинку культури. Важко навіть сказати, який більше. Що кому подобається: співати, малювати, танцювати, декламувати вірші, чи вишивати, працювати не лише з нитками, а й з бісером тощо. Можна себе відчути і Лесиною Мавкою у п’єсі, чи Котигорошком у казці в драматичному гуртку.

Одним словом, ніхто не нудьгує у цьому закладі культури. І гостям тут завжди раді, бо люблять і себе показати, і на інших подивитися.

Марія Петрів