Закарпатські політики коментують підписання Мінських угод

У своїй оцінці цих домовленостей закарпатці неоднозначні.

Як вже повідомлялося, у Мінську відбулася зустріч у «нормандському форматі» (Путін-Порошенко-Оланд-Меркель), на якій було підписано договір про врегулюванню конфлікту на Донбасі. Зокрема, було домовлено про припинення вогню від 15 лютого, відведення важкої військової техніки, створення буферної зони, внесення змін в Конституцію України з метою надання більших прав ЛНР та ДНР, звільнення всіх заручників тощо.

Закарпатські політики були неоднозначними у своїй оцінці цих домовленостей.

Народний депутат від Радикальної партії Ляшка Юрій Чижмар на своїй сторінці у Facebook написав:

«Міноборони не змогло належним чином забезпечити армію озброєнням та обмундируванням, не проведено ротацію керівництва Генштабу. Як наслідок, невиправдані жертви на фронті та деморалізація суспільства.
У Мінську нам потрібен був компроміс. Але не може бути компромісними питання:
- переписування Конституції України під диктовку Путіна;
- амністія осіб, які вчинили терористична акти (Волноваха, Маріуполь).
В цих питаннях ні Президент, ні Парламент не мають право на поступки агресору».

Політолог Олександр Солонтай, у свою чергу, написав: «Міжнародного рішення війни на Донбасі не існує, тільки перемир'я або тимчасова заморозка. Наступ Росії можуть зупинити виключно зміни в Україні на краше. Європейську Україну Росія не зможе захопити, а навпаки буде від нас відгороджуватися, подібно до Польщі та Фінляндії!»

Народний депутат Віктор Балога також висловився з цього приводу на своїй сторінці у Facebook:
«Зрозуміло, що в Мінську ми не могли досягти більшого, ніж отримали. І у цьому вина не так України, як обставин, у яких проходили переговори. А саме:
1. При всій повазі до лідерів Франції та Німеччини, але для Росії вони зручні і комфортні переговорники. Бо для них РФ – це в першу чергу ринок збуту і торговий партнер.
2. Будь-які переговори починаються з того, що затихає зброя. Така практика і така мораль кожного мирного врегулювання, коли в основі всього стоїть збереження людських життів. А у Мінську вийшло так, що всі потиснули один одному руки, а наших людей продовжують вбивати і калічити. Нажаль, ми на це не можемо вплинути, але лідери Заходу мали б починати розмову з питання зупинки бойових дій.
3. ОБСЄ показала свою слабкість, що спричинило втрату довіри. Ця організація більше не може виступати гарантом дотримання будь-яких домовленостей.
На жаль, і ООН без структурних змін, не зможе впливати на вирішення військових конфліктів. Поки Москва має в цій організації право вето, на мир розраховувати не доводиться.
4. Відтермінування військової і фінансової допомоги з боку гарантів Будапештського меморандуму, свідчить про те, що слова не тримає не лише Росія.
А найголовніше – переговори в Мінську йшли не про Донбас. Москві він не потрібен. Їм потрібен перерозподіл сфер впливу у світі і вся Україна під своїм протекторатом. А це змушує нас не на Захід покладатися, а самим бути сильними.
Якщо ми хочемо бути вільними, потрібно змінюватися самим в питанні реформ, корупції, створення передумов для виходу з кризи. А саме:
- перестати списувати все на війну, бо вона скоро не закінчиться;
- перестати гратися в політичний популізм;
- перестати говорити народу неправду, бо це руйнує суспільну мораль і довіру між владою і суспільством.
Наша перемога не лише у сильній армії, а насамперед – в сильній економіці, рішучих реформах, реальній боротьбі з корупцією.