ЧитаютКомментируютВся лента
Это читают
Это комментируют

Закарпатський художник піднімає з руїн "Замок двох сердець" (ФОТО)

    26 вересня 2020 субота
    Закарпатець Йосиф Бартош реставрує Чинадієвський замок

    Поки львівські чиновники думають, віддавати чи ні у приватні руки пам’ятки культури та замки, закарпатський художник уже кілька років поспіль піднімає з руїн найромантичніший замок середньовічної доби, який узяв в оренду на сорок дев’ять років.


    На честь святого і грішного

    Замок розташований у селищі Чинадієво, що між Свалявою та Мукачевим, поселенні, яке дуже віддавна - ще від 1217 року - відоме під назвою Сейнт Мік­лаш (Святий Миколай). Це вже за радянської влади його назвали Чинадієво - й чому так, ніхто дотепер достеменно не знає. Кажуть, був такий розбійник Чинадій. Інші виводять етимологію від сполучення слів "чини діяти". Так колись називався присілок Сейнт Міклаша, де спочатку був феодальний маєток, а потім на цьому місці постав замок - велична споруда в романському стилі, яка стоїть й до сьогодні, але яка уже, напевно, завалилася б, якби закарпатському художникові Йосифу Бартошу не прийшла в голову думка взяти цей замок в оренду.

    2_341.jpgЯк саме, він уже пригадати не може. "У будьякому разі, - каже художник, - коли я з таким проханням у 2001 році звернувся до місцевих депутатів, мені мало пальцем навколо скроні не покрутили, але дозволили. Подібно сприйняли це і в районі, але теж дозволили. В області думали довше - півтора року..." Отож, уперше в Україні приватна особа взялася за таку справу. Йосиф Бартош підписав договір оренди замку на сорок дев'ять років (з правом пролонгації), і тепер усі клопоти про цю будівлю - його, дружини Тетяни, а також їхніх друзів - художників з України та інших країн, які час від часу з'їжджаються сюди на пленери. Реставрує замок власним коштом (продають з дружиною свої картини), звертається по допомогу до різних міжнародних фондів. Першим відгукнулося міністерство охорони культурної спадщини Угорщини й виділило 5 тисяч доларів - як гуманітарну допомогу. Минулого року Мукачівська районна адміністрація виділила дев'ять тисяч гривень на замок, але усе це мізер. Зараз Йосиф Бартош сподівається виграти серйозний грант Євросоюзу. Мабуть, небезпідставно, адже його добре знають у Європі, але мало - в Україні.

    З якою любов'ю він розповідає про цей замок, про його минуле і майбутнє - то треба послухати. Уже реставрував кілька кімнат (а всього їх тут тринадцять), відтворив той стиль і навіть колір - темно­червоний - як це було колись, повністю перекрив дах. У двох кімнатах розташувався невеличкий музей скіфської і кельтської культур: усі експонати - із власної збірки художника, також є там картини, а більша частина замку ще потребує багато праці і коштів.

    Минуле й майбутнє

    - Перша згадка про цей замок датується 1450 роком, - розповідає Йосиф Бартош. - Його збудував барон Пітер Перені - як оборонне укріплення. Спочатку це була одноповерхова будівля, де перебував загін лицарів, які могли виходити із цього замку і захищати подорожніх, що зазнавали постійних нападів з боку розбійницьких угруповань - колись такий "рекет" діяв справно... Потім цей замок купив Міхал Теренті за 22 тисячі форинтів (сьогодні стільки коштує пляшка хорошого токайського вина)...

    Чинадіївським замком впродовж його історії володіли відомі на той час європейські родини Другетів, Зріні, Текелі, фон Шинборнів. Цікаво, що далекий нащадок будівничого замку Берчені Перені живе зараз в Угорщині, обіймає доволі високий пост - працює в міністерстві закордонних справ, й приїжджав минулого року в Чинадієве. Саме він допомагає Йосифу Бартошу відновлювати колишній родинний маєток.

    3_305.jpgУ ХVІІ столітті в Чинадіївському замку жила і працювала перша і найвідоміша поетеса Угорщини Петровці Кото Сідонія. Вона написала кілька збірок поезій, які вже за її життя були перекладені на європейські мови і принесли їй світову славу. В цьому замку поетеса померла, а похована у хустській церкві.

    Цей замок теж має свої легенди, історії, свої потаємні ходи, аномальні явища і таємниці. Але цікаво, що багато таємних ходів є в самих замкових стінах. Одним із них мені довелося пройти - з величезними дрижачками за спиною. Пан Йосиф показав мені на двері, мовляв: уперед, а я зараз вас ось тут зустріну... Благо, цей таємний хід був коротким! Для туристів це буде чудовою атракцією. До слова, у стінах замку уже запрацював інформаційний туристичний центр, тут відбуваються концерти камерної музики, закарпатські поети та письменники презентують свої книги. Йосиф Бартош запрошує на такі презентації й львівських любителів пера. Каже, що невдовзі у замку запрацює книгарнякав'ярня, а в його підвалах планують відкрити винні дегустаційні зали. Другий поверх поки що - суцільні руїни, і з цього видно, яким він був насправді, з чого збудований.

    Для міцності штукатурки колись використовували курячі яйця, і тепер європейські чиновники від культури робили художникові закид: чому він не дотримувався давньої технології під час штукатурки? "А де тих яєць стільки взяти? - бідкається нинішній володар замку. - Та й вони вже не мають тої міцності, що колись. Коли цей замок будувався, то кожна селянська сім'я мала за обов'язок щодня здавати по 50 - 100 яєць. Тоді птиці в людей було стільки, що її ніхто не лічив. А склад тої штукатурки і її технологію сьогодні уже ніхто не може відтворити".

    У зруйнованій спальні

    ...Заходимо у велику, простору кімнату на другому поверсі. "Це - спальня найвидатнішої особи, яка володіла цим замком, - Ілони Зріні, - продовжує розповідь мій гід. - Саме тут вона таємно зустрічалася зі своїм коханим. Тут їй довелося зробити вибір: або позбутися усіх маєтків, статусу, або - свого обранця. Як ви гадаєте: який вибір вона зробила?" Я вгадала: на користь кохання, бо тільки так може вчинити справжня жінка, така як Ілона Зріні.

    4_230.jpgХорватська княжна, надзвичайно багата, адже володіла подібними маєтками в інших частинах Європи, знала кілька іноземних мов, грала на багатьох музичних інструментах, врешті, була надзвичайно вродлива. Рано залишилась вдовою з двома дітьми, й коли їй було 39 років, в неї закохався трансильванський князь Імре Текелі - під час облоги Мукачівського замку, який теж належав її родині. То нічого, що князь був молодший від неї на 14 років. Це кохання тривало упродовж усього їхнього життя. Закохані таємно зустрічалися в Чинадіївському замку й змогли одружитися лише тоді, коли померла свекруха Ілони Зріні Софія Баторі. Вінчались вони у замковій церкві в Мукачевому. Коли Імре Текелі пішов у похід, регулярна австрійська армія намагалась штурмом узяти замок, але маленький гарнізон з Ілоною Зріні тримав цю фортецю неприступною два роки і вісім місяців! Уся Європа спостерігала за обороною Мукачівського замку й захоплювалася мужністю цієї жінки. Австрійці змінили чотирьох генералів, які наступали на замок (четвертий був той найперший), і йому вже нікуди було діватися - мусив здобути замок. Якщо не виходить силою, вдаються до хитрощів. І завдяки підступності, підкупу неправильно дешифрували лист до Ілони від її чоловіка. Замок довелося здати. Того австрійського генерала, який приймав капітуляцію, потім бештала уся Європа: як він посмів сидіти перед жінкою, на що той відповів: "Це не жінка, а переможений полководець". Ілона Зріні була єдиною жінкою в Австрійській імперії, яка удостоїлася нагороди - грамоти від турецького султана Мухамеда ІV - за оборону Мукачівського замку. Далі доля обійшлася з нею жорстоко: австрійці відібрали дітей і виховували у своїх притулках, Ілону відправили у монастир. Покарання з нею відбував й Імре Текелі... Угорський народ врешті побачив, що австрійці поводяться доволі жорстоко й з його знатними представниками, то ж це була остання крапля, яка переповнила чашу терпіння. Коли виріс син Ілони Зріні Ференц ІІ Ракоці, він очолив боротьбу угорського народу за визволення, за незалежність.

    ...У спальні Чинадіївського замку - лише портрети двох людей. І руїни, руїни, руїни. Зате багато світла і якась дуже добра аура.

    - Хочемо її відновити і в майбутньому використовувати як готель для молодих подружжів. Нехай дізнаються тут про це велике кохання, яке б виховувало у них справжні почуття, відповідальність, високу гідність, - каже художник. Вірю, що це невдовзі буде реалізовано, як і відновлено увесь палац. До Чинадієвого знову збираються на пленер художники. Хтось та залишить для доброї справи свою картину, хтось кине пожертву у скриньку при вході. "Ця скринька ніяк не дає спокою місцевим чиновникам, - каже, усміхаючись, Йосиф Бартош. - Вони бідкаються, хто ж контролює використання цих коштів..."

    Підказую художникові ще одну ідею: а чому би саме тут, у давньому поселенні Сейнт Міклаш не зробити справжню садибу святого Миколая? Подібний проект уже кілька років запускають у Косівському районі на ІваноФранківщині. Через це навіть посварились два села. В одному з них - Пістені - для святого Миколая збудували дерев'яний будиночок. А хіба цей святий не заслуговує на справжній палац? ( Надія Пастернак )



    5_171.jpg


    Нас уже 25000 в Facebook! Присоединяйтесь!
    Рейтинг: 

    Пунктів: 0

    Интернет-издание
    UA-Reporter.com
    Письмо редактору