Закарпаття багате на вибухонебезпечні скарби

Як повідомили UA-Reporter.com в центрі пропаганди ГУ МНС в Закарпатській області, з настанням весни‚ коли активізуються земляні роботи‚ починається своєрідний апогей “боєприпасної” проблеми для піротехніків аварійно-рятувального загону спеціального призначення (АРЗ СП) ГУ МНС України в Закарпатській області. Це період‚ коли майже щодня вони виїжджають на збір "урожаю"‚ посіяного багато десятиліть назад нашими предками.

На жаль, виявляти такі “подарунки” буде ще не одне покоління українців. Бомби‚ снаряди‚ міни‚ гранати‚ набої - це все відлуння Другої світової війни.
Закарпаття також “багате” на такі небезпечні знахідки, які залишилися в місцях, де за часів війни були сховища, проходили бої.Так, лише упродовж 2008 року сапери-рятувальники здійснили 59 виїздів‚ під час яких вилучили та знешкодили 368 всіляких боєприпасів. Уже в цьому році фахівцям довелося п’ять разів ліквідовувати вибухонебезпечні відголоски Другої світової війни (артилерійські снаряди та мінометні міни) у різних районах області. Але як показує щорічна статистика - все ще попереду. З приходом тепла люди масово виходять на весняно-польові роботи… До слова, в Закарпатті «найпопулярнішими» районами для виїздів є Ужгородщина‚ Мукачівщина та Іршавщина.
Разом з тим, місцеве населення при виявленні небезпечних знахідок не завжди робить правильні висновки‚ наражаючи своїми безглуздими діями себе та оточуючих на смертельну небезпеку. Для таких громадян в черговий раз варто нагадати‚ що знайдене “відлуння війни” краще залишати на місці, а не “тягнути” до власної оселі, адже фактично, беручи їх в руки, вони несуть свою смерть. Судіть самі, якщо маленька протипіхотна міна, що має всередині 20 грамів тротилу, здатна відірвати ступню людині, то наскільки трагічними можуть бути наслідки вибуху 82-міліметрової міни, що містить 540 грамів вибухової речовини. Або що найпоширеніша знахідка - артилерійський 76-міліметровий снаряд - у разі вибуху дає розліт осколків до 300 метрів, а летять вони зі швидкістю 800-900 метрів за секунду.
Головну небезпеку у вибухонебезпечних “подарунках” Другої світової війни містять пристрої ініціювання вибуху основної маси вибухівки боєприпасу. Від вологи, довгого перебування в землі, при взаємодії металу та вибухівки утворюються хімічні сполуки - пікрати, які становлять основну небезпеку (зовні мають вигляд білуватих порошкоподібних наростів). Вони вибухають навіть від невеликого тертя, іскри, удару.
Тому при виявленні вибухонебезпечного предмету до нього не можна навіть доторкатися - це дуже небезпечно. Передусім потрібно обгородити місцезнаходження ВНП й нікого до нього не допускати. Для цього організувати за допомогою місцевих жителів чергування до прибуття представників органів влади. Повідомити органи влади, міліцію, військовий комісаріат, рятувальників. Небезпечні знахідки знищуються підриванням на місцях або в спеціально відведених місцях відповідно підготовленими фахівцями-піротехніками.