Закарпаття: Де небесна вуаль падає на плечі, а сонце лягає за чорничними горами! (ФОТО)

Неначе та писанка, між гір, під неймовірною вуаллю неба, розкинулись Тур’ї-Ремети на закарпатській Перечинщині. Розповідають, у свій час, Тур’я-Ремета була одним із важливих центрів культури й економічного розвитку у всьому районі.

Тут були – і млин, і взуттєва майстерня, кілька м’ясних магазинів, а пізніше і цілий ковбасний цех. І що головне – у селі функціонував кінний завод за часів Австро-Угорщини.

За словами очевидців, у жеребчинці – державній конюшні, розводили коней племінних порід. На кінні змагання до ремет з’їжджалися пани з-за кордону, у тому числі, і поважні королівські особи.

Мальовничі краєвиди цієї глибинки і по сьогодні чарують мільйони сердець. А туристів лиш і манять її величні гори, між якими село, мов дитина у колисці. Із рання оті гори оповиває молочний туман, а  під вечір за ними сонце умощується на чорничну перину. І саме ця перина із чорницями – яфиною оповиває одну із найвищих вершин у глибинці – Полонину Руну.

Казкова панорама тішить око із урочища «Горбки». Із цієї висоти мініатюрні будинки селян, мов би ті цятки на живописній картині. Із Божої полотнини визирає місцевий греко-католицький храм та центральна артерія населеного пункту. А ще звідси видно рух транспорту на Свалявщину.

В урочищі «Скіпці» тутешні пастирі випасають худобу, яка є рятівною у фінансовому плані. Молоком та сиром газдині торгують у райцентрі та в Ужгороді на ринку.

Посаджені яблуні в урочищі є рятівними і для тутешніх ромів, які усією челяддю, міхами й возами їдуть сюди у яблучний сезон за врожаєм, аби здати за гроші іноземним заготівельникам.

До речі, «скіпці» у народі означає прищеплені саджанці. То ж,  і урочище названо так через те, що раніше тут спеціально висаджували саджанці.

Ароматний ялиновий рай очікує на охочих в урочищі «Полунця». Тут збирають ожину, шипшину, лікувальні трави  – чабрець, золототисячник  та звіробій. А ще сюди ходять грибники у розпал тихого полювання за білим золотом Карпат (буковими грибами). А унікальні гриби роду коралових , у тому числі, і квочок, радять шукати саме у їх прадавніх лісах. Адже тут – найцінніші скарби. А у могутніх дерев є і очі, і вуха. Лишень попроси, – і дари тут же у кошик.

ЧИТАЙТЕ також: Бізнес на «чорній» ягоді Закарпаття. Реальний заробіток – не в Інтернеті, а в горах!

–Ліс не дрімає, – каже грибник  пан Микола. – Від нього беру силу, життєву енергію. Уже 70-ий минуло, а Богу дякувати, ще берую (можу) піти по гриби на нашу «Полунцю»,  – каже дідусь. – А ще на свій день народження мрію дістатись на Полонину Руну, де уперше побував ще малим. І так зачарував мене отой вид із гори, що  й до сьогодні перед очима,– додає абориген.

Природний санаторій із неймовірною дикою флорою, унікальною червонокнижною рослинністю і лікувальним повітрям довколишніх гір є найціннішим талісманом тутешніх, перлиною під сонцем на Божій землі. Чого лишень вартує один похід у гори, де небесна вуаль таки  і дійсно падає на плечі.

Не зволікайте. На Перечинщині багато цікавих родзинок. Подорожуйте незвіданим Закарпаттям, гірськими дорогами зеленого туризму. Ну а чого ще нема у туристичних путівниках, аборигени усе вам розкажуть.

Мирослава Головнич.

Фото автора.