Закарпаття: головна проблема нацменшин — відсутність держпідтримки (ФОТО)

Про це говорили у четвер учасники «круглого столу» в обласному центрі м.Ужгород.

Які часи переживають сьогодні національні меншини Закарпаття? Чи правдиво відображається їхнє життя в загальнодоступних джерелах інформації, і взагалі — чи відображається? Як не втратити основні індикатори національної ідентичності — мову, фольклорні багатства, зберегти звичаї і традиції?

Ці питання в основному залишаються за кадром, коли йдеться про закарпатські національні спільноти, котрі не представляють титульний етнос — українців. А їх, угорців, словаків, румун, русинів, росіян, німців, євреїв та інших нараховується в краї замалим не 20 відсотків. Тобто, майже кожен п’ятий краянин представляє одну з національних меншин. Увага до них повинна бути щонайпильнішою, ставлення — поважним, щоб вони були свідомими будівничими Української держави, залишалися її патріотами.

Як інформують про життя національних меншин крайові ЗМІ, як про нього пишуть літератори — ці питання були в центрі уваги "круглого столу", який провела редакція сайту Voloshyna.org.ua.

Тема «Життя національних меншин Закарпаття та його відображення в засобах масової інформації та літературі краю» — напрочуд актуальна, заявляли учасники цього заходу. Адже усталене твердження — на Закарпатті мирно уживаються люди багатьох національностей — вже не повністю і не завжди відбиває справжній стан речей.

Бо, на жаль, у нас уже спостерігаються випадки ксенофобії, залякування людей "нетитульних" національностей, вияви нетолерантності у ставленні до угорців, ромів тощо. Русини скаржаться, що їм незаслужено приписали ярлик «сепаратистів» і «політичних розкольників». Підстав для цього не було, адже вони такі ж, як і інші, громадяни держави, в якій живуть, і хочуть бачити її ситою й багатою. А ще русинів як національність (ліквідовану в СРСР сталінським режимом) не хоче офіційно визнавати нинішня незалежна Українська держава, що призводить до їхньої зневіри в можливості добитися правди.
Звичайно, цих проблем «круглий стіл» не вирішував, але він виявляв «больові точки», які потрібно лікувати і не дозволяти їм поширюватися по всьому «організму».

Обговоренню передували докладні аналітичні виступи доктора наук із соціальних комунікацій, завідувача кафедри журналістики Ужгородського національного університету Юрія Бідзілі та голови Закарпатської обласної організації Національної Спілки письменників України Василя Густі. Вони проаналізували фаховість журналістських публікацій про життя етноспільнот, а також літературних творів, у яких героями виступають люди різних національностей.

Рожевої картини, особливо щодо висвітлення згаданих проблем у ЗМІ, не вийшло. Особливий наголос Юрій Бідзіля зробив на відсутності державної підтримки засобів масової інформації, що виходять мовами національних меншин.
Такі оцінки підтвердив, виступаючи під час дискусії, головний редактор газети «Карпаті Ігаз СО» Елемир Кевсегі, представники русинської національності — заслужений учитель України Михайло Алмашій, кандидат медичних наук, публіцист Михайло Завадяк, головний редактор газети «Подкарпатський русин» Василь Черепаня.

Інший учасник «круглого столу» — Юрій Ситар розповів про його вдалі спроби перекласти русинською мовою поезію Сергія Єсеніна. Днями, за словами Івана Дмитровича, повинна вийти книга перекладів із віршами і поемами великого Кобзаря. На переконання цього виступаючого, перекладацво теж потребує державної підтримки, насамперед, фінансової.

Голова Закарпатського обласного товариства російської культури «Русь» Володимир Салтиков зупинився на «вимиранні» російськомовної преси: нині в області не виходить жодне періодичне видання цією мовою.

На зустрічі був присутній і виступив представник електронних ЗМІ — редактор телебачення, ведучий програми «Романо джівіпен», що транслюється на телеканалі «Тиса-1» Закарпатської філії НТКУ Віктор Човка. Він застеріг присутніх журналістів від викорстання назви «циган», яка, як правило, вживається з негативному контексті. «Я переконаний, що на Закарпатті і в Україні загалом тема сегрегації ромів, на жаль, не викорінена. Потріно з цим злом боротися, адже роми такі ж громадяни нашої держави як і всі інші національності.

Підводячи риску головний редактор Олена Колодій заявила, що всі слушні думки і пропозиції знайшли відображення в проекті рекомендацій «круглого столу». Після доопрацювання і погодження з усіма учасниками ці рекомендації будуть оприлюднені і відправлені державним органам для врахування у їхній дяльгості.

Позиція громадськості і представників ЗМІ, діячів літератури в такому дражливому питанні, яким є висвітлення життя національних меншин, безумовно слід враховувати. Важливо при цьому, щоб держчиновники не обмежувалися обіцянками, а підтверджували свої слова фінансовою підтримкою, без якої меншини жити і розвиватися повноцінно не можуть.