Закарпаття живе активним культурним життям

Останніми роками Закарпатська область впевнено здобував славу культурно розвиненого регіону. Наш академічний хор впізнають вже не тільки в Україні, а й далеко за кордоном, Берегівський угорський національний театр збирає повні зали глядачів, в області активно відкриваються дитячі школи мистецтв, а свій оригінальний фестиваль невдовзі матиме чи не половина населених пунктів Закарпаття.

Про це та інше – у розмові з начальником управління культури облдержадміністрації Юрієм ГЛЕБОЮ.

– Юрію Федоровичу, за останні роки Закарпаття стає дедалі популярнішим завдяки фестивалям, які проводяться у нас. Краяни навчилися шанувати не тільки закарпатську співанку, вино чи бринзу, у багатьох селах популярними стали гастрономічні фестивалі. Наш люд святкує на честь паприки, слив, леквару, м’яса, полуниці, картоплі тощо. Крім того, маємо кілька фестивалів, масштабність котрих уже давно вийшла за рамки районів. З чим пов’язуєте таку любов закарпатців до атракцій?
– Фестивальний рух на Закарпатті дійсно дуже розвинений. В цьому є й позитив, але є й негативні моменти, котрі треба б відслідковувати, аналізувати та усувати. Усі фестивалі можемо поділити на три категорії. Перша – це масштабні фестивалі, які мають статус обласних і котрі фінансуються з обласного бюджету. Сюди можна віднести такі брендові, як «Червене вино» у Мукачеві, «На Синевир трембіти кличуть» на Міжгірщині, «Гуцульська бриндзя» на Рахівщині, «Веселка над Тисою» у Хусті, фестивалі органної чи класичної музики в Ужгороді тощо. Вони фінансуються із обласного бюджету. Друга категорія – це ті, що проводяться на рівні районів. Скажімо, фестиваль ковальства і фольклору на Іршавщині, виноградарства – на Виноградівщині, вина – на Берегівщині. Такі свята фінансуються із районних бюджетів. Є й третя категорія – фестивалі, які організовуються жителями окремого села. Наприклад, фестиваль різників свиней у селі Геча на Берегівщині, фестиваль картоплі у Лазещині на Рахівщині, леквара – на Виноградівщині, паприки – на Ужгородщині. Багато фестивалів відбуваються в угорськомовних районах області. Особисто мені цей фестивальний рух імпонує, оскільки він оживив нашу сільську глибинку. Крім того, такі заходи привертають увагу туристів. А це – розвиток туристичних шляхів, інфраструктури сіл. Та з іншого боку – чимало фестивалів потребують творчого вдосконалення, професійного підходу. Що стосується фінансування, то, наприклад, три роки тому на проведення популярного фестивалю обласного рівня виділялося п’ять-сім тисяч гривень. І ця сума вважалася серйозним фінансовим вливанням. Зараз на проведення одного свята такого ж рівня з обласної казни виділяється 30 тисяч, а інколи й більше тисяч гривень – ці фестивалі доросли вже до такого рівня, коли вимагають професійних сцени, звуку, освітлення, реклами і так далі.
– В області активно відкриваються дитячі школи мистецтв. Ось тільки нещодавно подібний заклад відчинив свої двері у селі Сокирниця на Хустщині. Невже Закарпаття справді поповняється юними талантами?
– У нас справді дуже активно розвивається сільська мережа дитячих шкіл мистецтв. Скажу навіть більше: ця мережа на Закарпатті є однією з найкращих в цілому по Україні. Думаю, це пов’язано із демографічним відродженням закарпатського села. На Закарпатті дуже багато талановитих дітей. Тільки, на жаль, не завжди ці діти мають змогу проявити себе на всеукраїнському рівні. Річ не в тім, що їх не запрошують. Проблема полягає у фінансах. Адже ми не завжди із матеріальних причин маємо можливість відправити їх на конкурси, що проводяться у різних регіонах країни. А ті діти, які беруть в них участь, жодного разу не повернулися без нагород. Якщо вони й не отримали гран-прі, то обов’язково посідають принаймні будь-яке із перших трьох призових місць.
Та повернімося до функціонування, власне, дитячих шкіл мистецтв. Хочеться зауважити, що дуже гарно у цьому напрямі поставлена робота на Тячівщині, де на культуру з районного і місцевих бюджетів виділяють значні кошти. Так, упродовж 2008 року тут було проведено реконструкцію Тячівської дитячої школи мистецтв, що обійшлося у 1,4 мільйона гривень. Також відремонтовано Буштинську школу мистецтв – на 50 тисяч гривень. Вже цього року на капітальний ремонт Тересвянської дитячої школи мистецтв витрачено понад 281 тисячу гривень. До основної будівлі тут додатково добудовано новий корпус з танцювальною залою та навчальними класами, на що використано ще майже 300 тисяч гривень. Ще цього року капітально відремонтують Солотвинську ДШМ. І на черзі – капітальний ремонт у Нижньоапшанській школі мистецтв на суму 585 тисяч гривень. .
До речі, введення в дію нових корпусів дитячих шкіл мистецтв та проведення реконструкцій і капітальних ремонтів дозволило відкрити на Тячівщині відділи образотворчого мистецтва та хореографії і додатково працевлаштувати 10 молодих спеціалістів, що, погодьтеся, для гірського району з традиційно високим рівнем безробіття дуже важливо.
– Знаю, що Берегівський угорський театр нещодавно отримав статус обласного. Розкажіть, будь ласка, яка ситуація взагалі із театральними справами на Закарпатті.
– Хоч наш край і називають не надто театральним у порівнянні з такими великими містами, як Київ, Львів чи Одеса, та ми на сьогодні можемо похвалитися аж чотирма театрами. Таке різноманіття мистецьких закладів є далеко не у всіх областях України. У нас же, зокрема, працюють обласний муздрамтеатр, ляльковий театр, Мукачівський російський драмтеатр та Берегівський угорський національний театр. Інша справа, що на сьогодні матеріально-технічна база цих осередків мистецтва потребує уваги. Та ми, відповідно, й працюємо над цим. Так, уже другий рік триває реконструкція обласного муздрамтеатру, завершуємо добудову та реконструкцію приміщення Берегівського національного театру, чимало зроблено для поліпшення матеріальної бази російського драмтеатру, що працює у місті над Латорицею. Якщо цього року вдасться запустити там автономне опалення, можна буде вважати, що матеріально-технічні проблеми театру також вирішені. Не менше, а може ще й більш важливим є питання підготовки артистів для цих театрів. Два роки намагаємося набрати групу молодих людей, які б хотіли навчатися на акторському відділенні в нашому закарпатському вузі. Та нині є небагато охочих присвятити себе Мельпомені. Гадаю, це пов’язано з тим, що поки що, на жаль, ця професія у нас є не надто оплачуваною. До того ж, люди вагаються, чи знайдуть після отримання диплому роботу, чи будуть забезпечені житлом.
Та попри проблеми маємо чимало успіхів і досягнень. Скажімо, театр ляльок був нагороджений Президентом за постановку «Енеїди», наразі вони зробили чудову прем’єру «Лісової пісні». Гарні здобутки має і обласний музично-драматичний театр, популярністю в угорськомовного населення користується Берегівський угорський національний театр. Коли він приїздить на гастролі в Ужгород чи Мукачево, збирає повні зали глядачів. Але знову ж таки – не маємо можливості показати наші театри Україні. Оскільки гастролі вимагають серйозних фінансових вливань. Та все ж таки щороку намагаємося увійти в державну програму гастролей. До того ж, стараємося покращити матеріально-технічну базу творчих колективів. Для закарпатського обласного музично-драматичного театру, приміром, за кошти обласного бюджету придбано вантажний транспорт для перевезення декорацій. Що стосується, власне, глядача, то ситуація, у порівнянні з 90-ми, поліпшилася. Та все ж таки людині, яка йде у театр, хочеться, скажімо, одягти вечірнє вбрання, перед третім дзвінком випити у кав’ярні запашну каву, сісти у тепле приміщення, зручні сидіння і споглядати театральну виставу. Та, на жаль, маємо в деяких наших театрах поки що тільки холод і незручності.
– Ужгородці та гості міста не могли не помітити, як за останні півроку оновився обласний муздрамтеатр. Причому це перший серйозний ремонт за останні 23 роки…
– Кошторисом для реконструкції облмуздрамтеатру передбачено в цілому 16 мільйонів 452 тисячі гривень. За ці роки вже виконано робіт на 8 мільйонів 484 тисячі гривень. Зокрема тільки цього року театр отримав з обласного бюджету 1,2 мільйона. Наразі проведено оновлення фасаду театру: поміняно всі вікна, що уберегло приміщення від протягів. Що стосується заміни комунікацій, що теж добряче застаріли, то за них, швидше за все, робітники візьмуться вже наступного року, коли повністю завершать роботи знадвору. Та найбільш болючою проблемою залишається забезпечення театру теплом. Адже, якщо мерія Ужгорода відключить взимку місто від централізованого опалення, як це декларувалося навесні, то є загроза, що актори працюватимуть у холодних приміщеннях. Адже поки що жодних робіт по встановленню автономного опалення не проведено. Та й грошей на цю справу не передбачено.
– Маємо в області і відомий усій Україні обласний хор. Наскільки знаю, він також фінансується з обласного бюджету…
– Гадаю, наше велике досягнення в тому, що маємо дуже хороший мистецький хор під керівництвом професіонала Наталії Петій-Потапчук. Не так давно обласний хор омолодив свій склад, отримав звання академічного. І цьому дуже тішимося. Ще одне досягнення області у сфері культури – за останні три роки працівникам жодного разу не боргували зарплату. Керівництво облдержадміністрації в цьому питанні займає дуже жорстку позицію: люди повинні отримувати платню за свою працю. А це дало можливість керівникам колективів дисциплінувати склад, досягти ефективності. Тому маємо чимало досягнень і напрацювань. Ще скажу, що Закарпатський хор є на сьогодні одним із найбільш гастролюючих колективів на Закарпатті. Цього року вони вже встигли побувати на гастролях у Словаччині, кілька разів в Угорщині. Нещодавно повернулися із Хорватії, а вже за кілька днів поїдуть на конкурс до російського міста Сочі. Крім того, скажу таке: знайдіть-но в Україні ще один такий хор, який би мав у своєму репертуарі угорські, словацькі, російські, румунські, українські, німецькі пісні. А якщо треба, то колектив вивчає ще й хорватські, сербські та пісні інших народів. Цим хор і є привабливим та неповторним.
– У деяких сільських глибинках маємо на сьогодні таку проблему: клуби бездіють, відчиняючи свої двері фактично по кілька разів у році…
– Дійсно, ця проблема є. Клубна система підпорядковується сьогодні районним Будинкам культури, хоча, власне, клуби перебувають на балансі сільських та селищних рад. Чому спостерігаємо таку бездіяльність? Часто так відбувається через непринципову позицію керівників районних будинків чи відділів культури та неправильного підходу до цього питання сільських і селищних голів. Відтак часто на посади завідувачів потрапляють неспеціалісти, випадкові люди. І робота клубних установ у таких селах викликає стурбованість. Нерідко клуби намагаються перетворити і в комерційні установи, облаштовуючи в них кав’ярні чи інші торгові заклади, отож єдині «культурні» заходи, які там проводяться, – дискотеки. Буває, приміщення передають у довгострокову оренду і так далі. Ми, звісно, намагаємося протистояти цьому, але боротися із тим нелегко. Та водночас маємо в області й багато сіл, де робота клубних установ покладена на високий рівень. Пишаємося, наприклад, селом Кам’яниця Ужгородського району. Там голова сільської ради приділяє розвитку культури велику увагу. А в самій клубній установі працює не тільки завідувач, а й двірник, і техпрацівник. Тут є хороший самодіяльний колектив, шиються сценічні костюми, проводяться акції, у село запрошуються відомі артисти… Тобто село живе повноцінним культурним життям.
– Юрію Федоровичу, хотілося б завершити нашу розмову на приємній ноті. Розкажіть, а які в нас справи зі збереженням культурної спадщини? Пригадую, навесні тривала реставрація у обласному музеї архітектури та побуту…
– Насамперед вдалося створити реставраційну групу, котра займається виготовленням проектно-кошторисної документації та, власне, реставраційними роботами пам’яток архітектури. Це дозволило відреставрувати останнім часом низку об’єктів – зокрема дерев’яні церкви у селі Колодне на Тячівщині, Лікіцарах на Перечинщині, низку споруд у музеї архітектури та побуту – хатинки, школу та відому Шелестівську церкву. На сьогодні розробляється проектно-кошторисна документація по двох дерев’яних церквах у селі Середнє Водяне Рахівського району. Крім того, виготовлено документацію та виділено перший транш коштів на реставрацію церкви у селі Бистрий Свалявського району. І всі ці роботи проводяться винятково за кошти обласного бюджету, причому динаміка фінансування цієї сфери є позитивною: зокрема, якщо у 2006 році на культуру було виділено 400 тисяч гривень, то в 2009-му – вже понад мільйон гривень.
Своєрідний підсумок розвитку культури Закарпаття підведе 20 листопада – цього дня в Національному палаці мистецтв «Україна» відбудеться звітний концерт майстрів мистецтв та художніх колективів Закарпатської області. Востаннє такий масштабний культурницький захід область проводила у 2005 році.

Сніжана РУСИН