Занедбаний АПК "Ужгородський" перетворюють на потужну зернопереробну компанію (ВІДЕО)

Агропромисловий комбінат у селі Розівка Ужгородського району невдовзі може стати сучасним потужним зернопереробним заводом. За колишнього банкрота взялися коломийські інвестори. Допомагає їм Сергій Слободянюк. Над занедбаним підприємством фахівці працюють уже два роки і переконують: для запуску виробництва потрібен ще рік. Правда, за сприятливих умов, щоб не заважали працювати!

Частина Ужгородського АПК (7,7 га від усієї території колишнього комбінату) зараз належить Зернопереробній компанії «ЮМАС», яка вже другий рік серйозно працює над відновленням виробництва. Наразі у розвиток ужгородської філії «ЮМАС» вкладено близько 70 мільйонів гривень, закуплено сучасне обладнання, у приміщеннях ведеться ремонт, ревізія старого обладнання, його відновлення, підготовка до повноцінного функціонування будівлі.

Фахівці збираються повністю відновити і запустити млин, який здатний переробити 300 тонн зерна на добу. Але поки що для інвесторів ужгородська філія – «чорна діра», бо роботи ще досить багато і вона потребує немалих грошей. «70% нового обладнання ми закупили ще у минулому році. У цьому році вже прийняли два вантажі з обладнанням і ще очікується прибуття однієї машини. Для того, аби підприємство було технічно готове до експлуатації, необхідно ще установити нове обладнання.

Однак, з цим проблем не так багато. Головне зараз – провести якісну ревізію старого: перевірити, наскільки воно справне і замінити потрібні запчастини. Інколи доводиться довго шукати потрібні деталі, це затягує роботу. Не потрібно багато нового обладнання, головне – привести до ладу старе», – каже директор ужгородської філії зернопереробної компанії «ЮМАС» Володимир Врублевський, досвідчений фахівець, який раніше працював головним інженером, а відтак виконував обов’язки голови правління ПрАТ «Київмлин».

Володимир Генріхович розповідає, що відмовитись від роботи у столиці і погодитись відновлювати підприємство майже з руїни було нелегко: «Я був добре знайомий з компанією, оскільки свого часу допомагав налаштувати і запустити усі три млини, які є у власності «ЮМАС». Коли мені надійшла така пропозиція, я працював у Києві головним інженером на «Київмлині», півроку виконував обов’язки голови правління «Київмлина» і було смішно змінювати столицю на це. Але основне, що мене все-таки переконало, це те, що у мене все життя пов’язане з цією галуззю, і мене підкупило те, що цей проект зможе вийти на експорт. Це цікава ідея, і творчіий потенціал якийсь є», – скромно розповідає Володимир Врублевський. «Коли приїхав на Закарпаття, відчував себе трохи чужим.

Освоїтись тут і налагодити справи допоміг Сергій Слободянюк, я його знав ще з часів роботи в Києві, коли він був народним депутатом. На початку роботи Сергій Миколайович нам допомагав. При чому, дуже активно. Ніколи не відкладав на потім. А навпаки, без проблем, давав поради, вирішував питання, підказував, до кого звернутися. Тут же нічого не було! Ні світла, ні води. Абсолютно нічого», – каже Володимир Генріхович і одразу згадує кількаметрові дерева, які за час занепаду будівлі встигли вирости на даху.

Зараз комплекс перекритий, всередині ведуться ремонті роботи, замінена підлога, встановлена частина обладнання, старі механізми готуються до ретельної перевірки та очистки. Володимир Врублевський захоплено проводить екскурсію приміщенням, розповідає, де що буде, яке устаткування за що відповідає, як все працює.

Масштаби робіт вражають.

Як і, власне, сміливість, без якої просто неможливо взятися за таку справу.

За словами Володимира Генріховича, при найкращій ситуації потрібен рік, аби повністю запустити виробничий процес – від надходження зерна до фасування готової муки. Ринки збуту продукції – Західна Україна та закордон. «Інші регіони – нема сенсу, бо мука не дуже дорога і перевозити її виходить дорожче. Якщо буде ринок – будь ласка. Але через витрати на доставку продукція там буде дорожчою для споживачів. Тому вигідніше працювати з прилеглими регіонами і, у випадку Закараття, із сусідніми країнами», – каже пан Володимир. Основні проблеми – фінансові. «Хочеться швидше.

Все дуже подорожчалоУжгородська філія на сьогоднішній день – це чорна діра для «ЮМОСа». Бо сюди вкладаються гроші, але поки що віддачі нема. Тобто, ясно, що акціонерам легше працювати з тими об’єктами, які вже добре налагодили роботу, у них добре продається мука і, здається, ці гроші краще вкласти в купівлю зерна.

Але все ж виривається якийсь шматочок і вкладається сюди. У розвиток нової філії», – розповідає Володимир Врублевський. Щодо прибутковості, то тут теж є деякі моменти: «У питанні початку прибутковості підприємства ще й політична складова. На муку є обмеження рентабельності. Не знаю, як дрогобицька філія буде, але скоріш за все собівартість там може бути одна, а в ужгородській філії, за рахунок витрат на доставку зерна, – інша. В принципі, млини завжди були рентабельні. Якщо не вмішувалися в політику.

У час, коли я працював на «Київмлині», – а це було особливе підприємство, ми продавали муку за вартістю зерна, – проблеми були і там, місто якісь гроші повертало, але цього не завжди було достатньо. Люди зарплату отримували вчасно, але «Київмлин» швидкими темпами розвиватися не міг. Однак, млини завжди були прибутковими. Це, звичайно, невеликий прибуток, але постійний», – зазначає Володимир Генріхович. Зараз на підприємстві працює менше 20 людей. В основному – електрики і слюсарі. Бо дуже багато саме такої роботи.

Володимир Врублевський розповідає, що досить задоволений тим, як працюють закарпатці: «У нас є навіть працівники-роми. Мене лякали, що вони будуть не надто хорошими.  Але можу сказати, що хлопці молодці», – каже Володмир Генріхович. За його словами, у майбутньому, для того, аби повноцінно працювала філія буде достатньо навіть 40 працівників. «Шкода, що поки що нема належного сприяння з боку влади, – коментує ситуацію з відновленням колишнього агропромислового комбінату кандидат у народні депутати України Сергій Слободянюк.

– Мені дивно, що відколи тут ведуться такі масштабні роботи, керівництво району і області не звернуло на це увагу і навіть не відвідало відновлюване підприємство. Зроблено вже дуже багато. Тут була суцільна руїна, дах протікав, всередині все нищилося. Зараз є люди, які готові це привести до порядку. Я не розумію, чому їм не допомагають», – каже Сергій Слободянюк. За його словами, саме за такими підприємствами – розвиток Ужгородщини і Закарпаття загалом: «Не потрібно особливих економічних зон, якихось статусів чи привілеїв. Потрібно працювати над тим, що є. І не давати йому занепадати. Треба йти від простого до складного, а не навпаки», – впевнений Сергій Миколайович.

Довідка: ТзОВ «Зерно-переробна компанія «ЮМАС» працює в сфері переробки зерна та борошномельного виробництва понад 13 років та виготовляє борошно пшеничне вищого та першого гатунків. Компанія переробляє в рік 50 тис. тонн зерна пшениці на млині в м.Коломиї, максимальною потужністю 200 тонн в добу, на млині в м.Дрогобичі, потужністю 50 тонн в добу. Кількість співробітників: 188 осіб. Головний офіс розташований в м.Коломиї, Івано-Франківської області. Компанія має філії в м.Дрогобичі, Львівської області, та в м.Виноградові, Закарпатської області. Компанія закупляє зерно пшениці 2, 3, 4 класів для виробничих потреб. Компанія зацікавлена в співпраці з підприємствами та сільгоспвиробниками Івано-Франківської, Тернопільської, Чернівецької, Львівської областей, а також Південного та Східного регіонів України.