Жах! У селах прикордоння Закарпаття вулиці просто "закупорені" міжнародними вантажівками! (ФОТО+ВІДЕО)

Саме такий дзвінок від "знайомої знайомих", мешканки села Тийглаш,  пролунав напередодні в другій половині дня.  Що ж,  в цьому варто переконатися особисто.  Адже від центра Тийглаш (можливо, вам  більше подобається назва Цегловка)  до КПП "Тиса" – понад 11 кілометрів. Отже, чергу з вантажівок  можна назвати рекордною, такою довгою вона ще не була. Хоч у відповідній Книзі рекордів фіксуй.

Відстань невелика, дорога знайом,а на дисках – зимові шини, то чого б не проїхатися в напрямку Чопа?

Приїхав, переконався. Посеред населеного пункту здалеку видно миготіння "аварійок", саме тут є хвіст "колєйки", буквально на моїх очах припаркувалася фура на номерах Словенії.  Підхожу до водія, сподіваючись порозумітися з мешканцем невеличкої, але гордої слов’янської країни – в крайньому випадку, якось поспілкуватися моєю дуже примітивною англійською.

– Та я розумію вас, я сам українець! – заспокоїв молодий "далекобійник".

– Ви такі черги тут вже бачили? – питаю його.

– Ні, це лише останнього часу, може місяці півтора – відповідає сумно.

– Як гадаєте, за скільки днів дістанетеся КПП?

– Ох... Навіть не уявляю...  Хотілося б цього тижня переїхати кордон, але хто його зна...

– Ви готові були до цього?

– Ну, здогадувався. Їжі і води взяв про запас. А там побачимо.

–  Ну а як на вашу, водійську думку – чим це викликано? Знову "польскі дозволи закінчилися"?

– Та не знаю я.  Ніби вже вистачає усім дозволів, але то вже у кожного перевізника своя ситуація. Я сам через Польщу майже не їздив, лише тут, через Угорщину.  А люди різне говорять. Хтось каже, що перекрили контрабанду, тепер всіх перевіряють довго і уважно. Хтось каже, що і наші і угорські митники спеціально довше працюють, щоб помститися. Ще кажуть, що там постійно "піджаки" перекривають шлях, щоб їм дозволили везти скільки треба. Але що там насправді, я не знаю.

– А що везете, якщо не секрет?

– (посміхнувся) Секрет.

Отак і поговорили. Але проблема залишилася, і стосується вона не лише водіїв вантажівок. Дорога до Чопа, тим паче в селах, аж ніяк не розрахована на стоянку великих фур. Для проїзду повз них залишається занадто мало місця, і роз’їхатися двом автобусам вже дуже важко. Додамо сюди ковзький по-зимовому асфальт, ранній прихід темряви – все це   стає просто небезпечним для всіх.

А враховуючи, що схожа ситуація і в Ужгороді на кордоні зі Словаччиною, стає зрозуміло – проблема стала комплексною та постійною, відтак вирішувати її потрібно комплексно і швидко. Бо дочекаємося "колійок" до Сваляви і Нижніх Воріт.