ЧитаютКомментируютВся лента
Это читают
Это комментируют

"Житіє" підприємців після рейдерської атаки ужгородської влади

    15 січня 2021 п'ятниця

    Продовження, початок Рейдерська атака влади на ужгородських приватних підприємців .
    Перш ніж продовжити публікацію про самовладдя та самочинність ужгородської влади, яка порушує Закон і не виконує належним чином свої функції та обов’язки, які до речі неодноразово призводили до фатальних наслідків й сумних реалій мешканців міста над Ужем, хочемо задати запитання п. С. М. Ратушняку – меру столиці Закарпаття та начальнику Департаменту міського господарства Ужгорода п. В. І. Мартин.

    27229.jpg

    І так, вельмишановний пане мер:

    1. А чи бачили Ви особисто на власні очі Рішення 3-ої сесії 5-го скликання Ужгородської міської Ради від 12 вересня 2006 року «Про ліквідацію комунального підприємства «Ринок-1»»?..

    2. Чи було воно підписано Вами?.. Якщо так, то скажіть коли?..

    Скажіть, будь ласка, вельмишановний п. В. І. Мартин:

    1. З якого часу вийшов новий Закон про те, що вже немає ніякої зовсім необхідності підписувати Наказ – документ начальником, на той час, управління майнової політики міста?..

    2. Чи є дійсним і законним Наказ-документ без підпису взагалі?.. І чи повинен він бути виконаним?.. Якщо так, то хто виконує все ж таки у нашому місті Ужгороді Накази, які окрім «секретаря Ужгородської міської Ради ніким більше не підписуються»?..

    3. Чи бачили Ви хоч «одним оком» Наказ від 13 вересня 2009 року « Про ліквідацію КП «Ринок-1»», який повинен був бути Вами ж підписаний?..

    4. А все таки, чи офіційно вже ліквідовано КП «Ринок-1»?..

    Маємо надію, що Ви, шановне панство, дасте нам глибокі вичерпні відповіді на наші запитання. До того часу поки ми їх отримаємо, хочемо Вам описати, через що пройшли і проходять по нині приватні підприємці після «рейдерської атаки», що відбулася 9 червня 2009 року на території КП «Ринок-1».

    Ось що пережила пані Т. П. Свірід:

    «Я, Свірід Т. П. (приватний підприємець), постраждала 9 червня 2009 року на території КП «Ринок-1» через незаконно вчинені дії Ужгородської міської влади. У той день в мене забрали власний павільйон, у який я вклала свої кошти. Його відвезли без моєї згоди, разом з іншими павільйонами, на об’їзну дорогу Шахти. Під час «погрому» у мене пропало (було вкрадено) 3-ри мішки з товаром на суму 6 тис. гривень.

    У час демонтажу павільйонів на ринку були присутні 16-17 річні хлопці, які, начебто, допомагали носити товар з павільйонів у інше місце (на бік). Як згодом виявилося, ці молоді люди просто викрадали товар від підприємців і кудись його відносили. Хто ця молодь і що вони робили у цей день на ринку— ніхто не знає.

    Мій павільйон коштував з усім внутрішнім обладнанням до тисячі доларів США. У цілому, я понесла збитки до двох тисяч доларів США. У мене «на руках» неповнолітній син, якого я виховую сама.

    З 9 червня 2009 року я не оплачую патент, так як я залишилася без торгового місця. У даний час не працюю і не маю ніяких доходів. Живу разом із неповнолітньою дитиною тільки на одну мамину пенсію…».

    Досить цікаві запитання задає Сергію Ратушняку пані О. М. Петренко:


    «Чи не мучить Вас совість за людей, які в таку кризу залишилися на вулиці?

    Чи справді Ви вважаєте, що люди, торгуючи на ринку по вулиці Минайській, 16, можуть вижити?

    Чи не хотіли б Ви зустрітися, шановний пане мер, з людьми, яких Ви позбавили роботи і подивитися їм у вічі?

    Чи не вважаєте Ви, що ринок «Білочка» нічим не кращий, ніж ринок на вул. Фединця, 3?

    І, взагалі, чому Ви так ненавидите ужгородців?».

    Свою болючу історію розповіли нам також пані Ф. О. Рада і пан А. І. Сутирь, а також поставили до мера міста над Ужем свої запитання.

    «21 жовтня 2008 року в наслідок підпалу згорів торговий модуль (постраждало 10 людей, приватних підприємців) у місті Ужгороді на території КП «Ринок-1». В той день у цьому торговому модулі знаходилося і моє торгове місце — павільйон, який погорів. Особисто в мене згоріло внаслідок підпалу товару на 10 тисяч доларів США, а у мого сина — А. І. Сутирь, на суму 7 тисяч США. Цей страшний випадок підірвав нашу фінансову стабільність і можливість заробляти на життя.

    9 червня 2009 року я і мій син Андрій постраждали через незаконні дії нашої міської влади. Наш оновлений, після пожежі, павільйон було забрано разом з іншими павільйонами приватних підприємців (без нас) і відвезено на об’їзну дорогу в районі Шахти й викинуто його, практично, на смітник (бо інакше це місце неможливо назвати).

    З 11 червня 2009 року ми взяли в оренду торгове місце по вул. Минайській, 16 (ринок). У той час, коли нам надавали місце, адміністрація ринку обіцяла до кінця цього року не брати від нас орендної плати. Натомість, замість обіцянки, вони від нас просять гроші за половину червня і цілий липень місяць 240 гривень. Заплатити за це — я не маю можливості. Окрім цього, борг продовжує зростати. На наших плечах оплата вже за серпень, вересень, жовтень — знову. На сьогодні, я не маю, поки що, доходів від своєї підприємницької діяльності. Залишаюся в боргах через кредити перед банками і спілками, які не маю змоги сплачувати. Як нам жити далі? Невже ми станемо рабами у нашій вільній Україні, через беззаконня і свавілля нашої Ужгородської міської влади?..

    Зараз я доглядаю за 83-річним моїм хворим чоловіком, який переніс мікроінсульт, унаслідок чого розвивається «хвороба Паркінсона». Син, що також переніс мікроінсульт через кредити, які не має можливості сплачувати та через пожежу на території КП «Ринок-1», хворіє і потребує постійного лікування.

    Я можу залишитися без майна, без даху над головою, без засобів для проживання. Я хочу запитати у пана-мера міста Ужгорода:

    «Як мені зберегти своє житло над головою? Хто буде лікувати моїх рідних і дорогих для мене людей? Хто буде виплачувати мої кредити? Де мені знайти таке робоче місце, як було у мене на території КП «Ринок-1»? Як жити мені далі, у нашій вільній Україні? Хто компенсує нанесені мені збитки?..».

    На деякі наші запитання, ось що відповіла пані О. С. Король:

    «— Скажіть, будь ласка, Оксано Степанівно, як Ви живете зараз, після того як у Вас забрали Ваш павільйон з товаром і відвезли його на Шахту?

    — Зараз, пані Тетяно і пані Вікторіє, я ніде не працюю, живу на одну тільки пенсію, із якої змушена оплачувати комунальні послуги. На проживання залишаються тільки «мізерні копійки», які і сама не знаю, як розділити, щоб не померти з голоду протягом місяця.

    — На яку суму, разом з павільйоном, у Вас було забрано товару?

    — Близько 12-13 тисяч гривень.

    — Кому належав ваш павільйон, який у Вас забрали?

    — Він належав моїй невістці, Світлані Андріївні.

    — Чи допомогла Вам чимось матеріально наша міська влада після того, як у Вас було забрано павільйон із товаром 9 червня 2009 року?

    — Мені ніхто нічим, взагалі, не допоміг. Я залишилася зараз «просто неба».

    — Хто Ви зараз, на Вашу думку, після того «чорного дня»?

    — Я зараз обездолена жінка-вдова, якій, напевно, через деякий час доведеться жебракувати або ж стати чиєюсь «рабинею», мається на увазі, що доведеться працювати і заробляти на кусок хліба у якогось «заможного пана»…».

    Гірко нам було також слухати розповідь пані В. А. Смирнової:

    «Після вивезення мого приватного торгового пристрою типу «ракушки» разом з товаром з території КП «Ринок-1», я залишилася без торгового місця, без товару, без засобів до існування. На моєму утриманні троє дітей, які ще навчаються. За чотири місяці ніде не можу влаштуватися: всюди місця зайняті й оренда велика. І це в період економічної кризи, коли потрібно дати всім можливість якось вижити, перемогти всі негаразди, допомагати один одному, чи хоча б не заважати. А влада забирає останній кусень хліба. Хто понесе покарання за незаконні дії? Як мені далі жити, на що сподіватися? Яке у нас майбутнє? Йде цілеспрямований геноцид простого народу».

    Це ще не всі біди та негаразди, які зазнають приватні підприємці, що залишилися без роботи після 9 червня 2009 року. Але чи когось це цікавить і чи буде цікавити в майбутньому?..

    Про це читайте у наступних публікаціях.

    Далі буде…

    Т. Горянка, В. Попович

    Нас уже 25000 в Facebook! Присоединяйтесь!
    Рейтинг: 

    Пунктів: 1

    Интернет-издание
    UA-Reporter.com
    Письмо редактору