Життя серед сміття, або хто в Ужгороді хазяїн?

Ужгород місто сміття? –це питання сьогодні задає собі майже кожен мешканець обласного центра. Тільки не Ужгородський міський голова Сергій Ратушняк, який коли-неколи пройдеться центром міста з грізним виразом обличчя публічно полається на комунальників та на перехожих. Але від того сміття у місті аж ніяк не меншає.

СТІЙКИЙ ЗАПАХ

Його більшає. І відкриємо для ужгородської влади невеликий «секрет»: не ужгородці в цьому винні. Це процес невідворотний. Але цілком керований. Тільки не сьогоднішніми методами, які дозволяють лише гасити «сміттєві пожежі» та тупо збільшувати кількість контейнерів на одиницю міської площі. Так можна все місто заставити немитими, смердючими гниллю залізними ящиками як на Корзо. І тоді в Ужгород до кордону нелегалам найлегше буде потрапити по запаху. Або ужгородця, скажімо, в Києві, визначити за тим же запахом – характерним та стійким.

Отже, за вивезення сміття ми платимо аж 5 грн. з людини; підлеглі владні структури вивозять його як уміють, авжеж міська влада дозволяє їм так працювати. Бо й сама не знає, як дати раду тому сміттю. Одне – що не знає, а інше (це вже гірше) – не дуже й хоче. Мабуть, такий стан речей цілком керівників міста задовольняє. Можна списати багато речей, наприклад бензин або соляру, купу коштів зекономити на холостих ходках.

Тим часом, нагадаємо, що «керівники міста», «міська влада» – це цілком конкретні особи, які у першу чергу можна сказати найняті жителями міста. Передусім, це –міський голова і депутати Ужгородської міської ради. Тому що в результаті саме їхніх голосувань, посадових розпоряджень та інших дій ми живемо серед сміття. Навіть коли людина справно платить за вивезення побутових відходів усім керівникам по „барабану”, а відходи вивозяться так довго, що встигають засмердіти собою дитячий майданчик, що поруч, та усю дворову територію. Посадовці мають шаблонну відповідь: „особисто ваше сміття – вивезене, а смердить те, хто не заплатив за вивезення”. Виглядає така відповідь цілковитим знущанням над людьми, але справді – у цій ситуації нічого не вдієш. Підприємство черговий раз «дипломатично» посилає жителя, фактично – свого клієнта – куди подалі… А міському голові Ратушняку – байдуже. Так само, як і депутатам міської ради, а особливо – депутатам фракції «МИ», які під час виборчої кампанії у 2006 році підняли на свій щит гасло «Життя без сміття». Ну, зрозуміло, що і піар-акції відповідні влаштовувались .Звісно, що такі ініціативи завжди виглядають симпатично, а у виборчий період – ще й виграшно. Тим більше, що робиться це все із молодечим завзяттям. Наприклад особисто Ратушняк під вальс „Мендельсона” закопав смітник у сквері навпроти СБУ, але він же і знищив фонтан у ньому де фотографувались молодята.

Вибори минули. Проте, чи енергія давно перевелася, чи ці депутати справді повірили, що сміттєву проблему в Ужгороді не вирішити, або виборів чекають, бо не чути вже від них закликів до чистоти. Але, нагадаємо, що під час виборів-2006 критика санітарного стану у місті з боку «народників» та їх «містечкового» лідера Ратушняка , тоді – кандидата на посаду міського голови – була на перших щаблях їхніх програмних засад. От цікаво: якщо людина щось обіцяє, то вона хоча б уявляє, як обіцянку виконати? Якщо відповідальна і поважає своїх співгромадян – то уявляє. Але ужгородцям не повезло з міським головою. І підказати йому про його обіцянки теж, виявляється, нема кому, бо може навіть своїм у писок дати. А у першу чергу, здається, мали б нагадати, так би мовити, соратники з «МИ». Та цього чекати марно: безпринципність, підлабузництво, цинізм, казнокрадство багатьох посадовців в Ужгороді є, на жаль, нормою поведінки. Так само як і відповідальність перед виборцями з боку «народників», і особливо їхнього висуванця – С.Ратушняка.

ХТО В МІСТІ ХАЗЯЇН?

Отже, справжнього, дбайливого господаря в особі ужгородського міського голови разом з депутатським корпусом в Ужгороді немає. Адже фактично господарством міста керують п.Мартин В.І. та декілька довірених охоронців мера. Вони розробляють тарифи на послуги і з усіх сил їх «аргументують» перед депутатами, аби врешті депутати на засіданні сесії проголосували «так як треба», нажаль не на користь ужгородців – стиль роботи міської влади прозорим аж ніяк не назвеш (що також критикував нинішній міський голова, бувши кандидатом на цю посаду).

Між тим, не треба бути великим провидцем, аби не зрозуміти, що при такому господарюванні ужгородцям не світить перспектива європейського міста.

Отже, ситуацію із санітарним станом Ужгорода та його сьогоденною архітектурою можна назвати незадовільною. І що тут найбільш печально, так це те, що міська влада на чолі з міським головою, який постійно знаходиться у боротьбі з тінню за існування своєї фінансової піраміди, так і залишається по різні боки з жителями міської громади. Влада Ужгорода – лінива, малокомпетентна, цинічна, пихата, а тому не спроможна прислухатися до громадської думки.

Наближаються вибори міського голови! Громаді Ужгорода потрібно відкликати збайдужливих, духовно збанкрутілих міських чиновників, бо чим далі, тим більше вони набувають якості використаної жуйки, яка приклєються до крісла – не віддереш…

А такого міського голову, як Ратушняк потрібно позбавлятись шляхом недовіри.