ЧитаютКомментируютВся лента
Это читают
Это комментируют

Новости и события в Закарпатье ! Ужгород окно в Европу !

Звичаї і традиції укладення шлюбу на Закарпатті (ФОТО)

    19 березня 2024 вівторок
    94 переглядів
    Весілля на Закарпатті

    Нині, завдяки голлівудським мелодрамам чи безпосередньо подорожам за кордон фактично кожен знає, як виглядає «заморське» весілля. І оскільки чуже вабить таки більше, ніж своє, звикле, то і шлюбні церемонії західного зразка на Закарпатті стають дедалі популярнішими.

    Деякі з них навіть міцно прижилися на «нашому грунті».

    Порівняно недавно стали популярними виїзні церемонії. Що ж до останніх новинок, то це перший танець молодих, який зараз переважно виконують у швидкому темпі.

    Ще одним запозиченням є традиція вдягати в день весілля щось нове (аби почати нове життя), старе (зберегти зв'язок із родиною), позичене (пам'ятати про друзів) і блакитне (символ вірності). Подібний звичай прийшов до нас із Англії і не є характерним для Закарпаття. Проте, якщо сучасні наречені справді дотримуються чужої традиції для того, аби урізноманітнити подружнє життя, а не тому, що бачили подібне по телевізору, то нічого злого в цій хай і не автентичній рисі, певно, немає.

    Важко собі уявити, але фата – це теж не наше. З'явилася вона на Закарпатті тільки в 40-х роках минулого століття як результат впливу міської культури на сільську. До того часу місцеві дівчата йшли до шлюбу в коронах, вінках або ж хустках – залежно від регіону, в якому відбувалося свято. Крім того, дівчата ще й плели богрийди (бутоньєрки). Їх, до речі, потім на весіллі високо підкидували вгору. Й та, яка виявлялася найспритнішою і ловила букетик, за повір'ям мала незабаром вийти заміж.

    Фата ж – це не просто гарний аксесуар. За первісним звичаєм вона виконувала функцію захисту від злих духів та поганого ока. А що ж до хустки, то вона, зокрема на Закарпатті, виконувала роль своєрідного маяка хлопцям. Мовляв, цю дівчину не чіпай, бо вона вже заміжня.

    Також одним із новомодних віянь є залучення на весілля з десяток дружок. Власне, сама по собі ця традиція поширена на Закарпатті й понині. Але вже і її модифікують на сучасний зразок. Так, дедалі популярнішим стає проведення шлюбних церемоній, на яких найближчі подружки нареченої вдягнені в однакові сукні. Й проти цієї традиції жіночі єство і прагнення до індивідуальності виступають особливо гостро.

    Традиційними для закарпатського весілля є викуп, а потім – ще й викрадення нареченої. Зародилися ці звичаї ще в кріпосну добу. Перший стосується тих випадків, коли наречений домовлявся з батьками дівчини про шлюб, сплачуючи за неї викуп. Що ж до іншого звичаю, то він народився теж із не надто позитивних обставин. Пригадуєте право кріпосника на першу шлюбну ніч? От тому й викрадали.

    Сьогодні, як і раніше, на знак утворення нової сім'ї наречені обмінюються обручками. Зараз вони мають бути обов'язково із золота, раніше ж для цієї потреби спокійно використовували й алюміній, і мідь.

    По виході ж із церкви наші предки осипали молодят житом і пшеницею. Тепер до цих символів родючості додалися ще й монети, цукерки та чимало інших дрібних предметів, які, зважаючи на свою щільну конструкцію та щире бажання гостей втелющити ними якомога прицільніше, можуть і до синців призвести.

    Затим же молоді сідають в автівку, прикрашену стрічками. При цьому вони зазвичай навіть не здогадуються, що це — стародавня європейська традиція. І вона має сприяти щасливому життю подружжя.

    Цікавим є і походження весільного вигуку «гірко». За однією з версій спочатку він означав дещо інше. Річ у тім, що раніше в Україні-Русі святкування весіль припадало найчастіше на зиму – як пору, вільну від роботи на полях. Тому, коли наречений зі свитою приходив у дім своєї майбутньої дружини, на нього вже чекала, споруджена її родичами, сніжна гірка, облита водою. На вершечку ж цієї неприступної фортеці і стояла наречена. В той же час молодий, під лемент «гірка», разом із дружбами робили живий міст, по якому і піднімалися на вершину до дівчини. Нині гірки вже не споруджують. Але саме слово стало традиційним, трансформувавшись у «гірко».

    Загалом же, через взаємовпливи різних культур, сьогодні достеменно розділити, де наші традиції, а де — запозичені, не вдасться. Усіх закарпатських традицій не дотримуються навіть по селах. В той же час, кажуть організатори урочистостей, автентичні (чи то пак, як нині їх називають, стилізовані) весілля є досить популярними. Хоча через високу економічну затратність (бо ж це і вишиванки на всіх треба організувати, й меню особливе вигадати) наречені все ж частіше вдаються до більш звиклих методів одружень – з мішаниною закарпатських, європейських і американських традицій.

    Дивіться, як виглядає весілля на Закарпатті (ВІДЕО)

    Нас уже 25000 в Facebook! Присоединяйтесь!
    Интернет-издание
    UA-Reporter.com
    Письмо редактору