2 березня стало "чорним днем" для інваліда-закарпатця

Замість олігархів "під приціл" української влади потрапили інваліди.

2-го березня ц.р. депутати Верховної Ради працювали в поті чола. Засідання кілька разів переносилося і врешті-решт розпочалося вже аж під вечір. На кону стояли зміни до Державного бюджету України, адже через 9 днів (нічого поганого не думайте, це випадковий збіг) Міжнародний валютний фонд повинен був розглядати виділення першого траншу з багатомільярдної допомоги нашій країні.
Становище у фінансовій (та й в економіці загалом) сфері у нашій державі нині – надскладне, проблематичне, як стверджували експерти, на той час узагалі було ледь не переддефолтне. Зрозуміло й прагнення коаліції будь-яким способом «протягнути» потрібні зміни в законодавство. Ну, можна ще збагнути, коли «відстібнули» 15% від суми пенсій працюючих пенсіонерів. Заборонили також держслужбовцям, які мають спецпенсії, перебуваючи на посаді, отримувати зарплату і пенсію: тут доводиться вибирати або одне, або інше. Учасники коаліції не були одностайними і не всі голосували як треба, тож спікеру доводилося кілька разів грубо порушувати регламент. Та, мабуть, прощається, адже на кону, напевне, стояло саме існування держави. Натомість зняли обмеження на зарплату чиновникам вищої «касти». Далеко не всі з них погоджуються працювати за 8-12 тисяч гривень. Звичайно, і тут із дечим можна погодитися, хоча депутати, урядовці, прокурори, судді тощо могли б і потерпіти й обмежитися поки що такими зарплатами, адже чимало наших співвітчизників уже взагалі перебиваються з хліба на воду…
Виходячи на трибуни у часи Майдану, ті, хто сьогодні при владі, неодноразово палко клялися і запевняли публіку у нещадній боротьбі з олігархатом. Пройшло вже більше року, та поки що нічого не вийшло (окрім, сумбуру останніми днями із Коломойським). Кажуть, що увесь негатив від війни, необхідно там на Сході покінчити з проблемами, а потім – ого-го як заживемо! Отож тепер слід економити на всьому, у т.ч. й витягаючи останнє з кишені пересічних людей. З миру по нитці – ось і буде додаткова бюджетна «сорочка». Мотивується все вимогою МВФ усунути дисбаланс у бюджеті. Хоча, чи тільки там собака заритий? Уже посипалися, зокрема з уст усунутого від виконання обов’язків начальника Держфінінспекції України Миколи Гордієнка (погодьтеся, неординарний поступок) та ще кількох відомих депутатів, звинувачення, м’яко кажучи, про небажання «вищих чинів» із невідомих причин активно протидіяти корупції. А дарма – скільки коштів можна би «виловити». А поки що епопея з Антикорупційним бюро чого тільки вартує, хоча формально там чітко дотримуються вимог законодавства навіть щодо термінів призначення очільника. Найімовірніше, розборки у корупційній (чи антикорупційній?) царині ще попереду…
Отакі у нас нині «випікаються» суспільні «пироги». Однак скажіть, будь ласка, шановні вельможні пани з уряду і коаліції, для чого за усією цією катавасією інвалідів обділяти? Якось зустрів молодого хлопчину – юриста за фахом. Розповів, що недавно влаштувався на роботу в державну структуру. Зі здоров’ям у молодого чоловіка проблеми, має інвалідність 3-ої групи.
– Хоча зарплата й невелика, та все ж державна робота, – ділився своїм мій співрозмовник. – Адже тих виплат за інвалідність і на ліки не вистачає…
Це було в останній день зими. А от друга весняна доба забрала у молодого небораки й ту дещицю сподівань на краще. Арифметика тут проста: зарплата у державного фахівця півтори тисячі гривень і 900 «з гаком» за інвалідність. Так-от після «оспіваних реформ» від нашої влади від одного чогось слід відмовитися. Хоча без ліків хлопцеві далі не обійтися. Напевне, «на верхах» не надто переймаються «низами»: подумаєш, піде з посади, та на таку мізерну зарплату при сьогоднішньому безробітті і так знайдеться чимало охочих. Це не те, що топ-менеджера чи віп-посадовця шукати на 12 тисяч гривень – тут потрібно відчутно підвищувати оплату. Отака «економія» й економіка. Маємо зрозуміти, що це велика наша загальна ганьба, яку повинні розділити всі, особливо там – «на верхах». І хоча б за те, що клялися «потрусити» багатих, а поки що вигрібають усе до крихти «на низах», у т. ч. спокусилися й на інвалідські пенсії. Хто поважатиме таке суспільство і куди воно докотиться у своєму розвитку?

P.S. Очільник уряду ще наприкінці минулого року переконливо заявляв вітчизняному загалу та й поважній іноземній аудиторіїі: на макрорівні у нас корупцію уже успішно подолано і нещадно викорінено (оце, мабуть, незмірний мрійник). А тепер «із пафосом» на засіданні уряду одягають кайданки на руки очільника МНС та його першого заступника-генерала за мільйонні зловживання з бюджетними коштами. Значить, макрорівень ще з відчутними «проколами». Можна припустити, що це – не останні з «птахів» високого польоту і дуже вже кортить знати, по кому «ще плачуть» металеві «окови»? Можливо, відповідь і не забариться, адже матеріалів для опрацювання у правоохоронців уже вистачає та й «нива» для їх збирання і вивчення, як видно «на картинці», надзвичайно «урожайна» – тільки щодо справи колишнього керівництва Державної фіскальної служби у Генеральну прокуратуру передали 20 тисяч сторінок матеріалів. А скільки по цьому відомству загалом ще «накопав» би – одному тільки Богу, напевне, відомо. І що там твориться, теж важко навіть припустити. Десь місяць тому, перед тим як відсторонити керівництво фіскалів у зв’язку зі службовою перевіркою, наш прем’єр, якому, мабуть, добряче допекло, спересердя «випалив»: на митниці орудують злочинні угруповання у складі… співробітників правоохоронних органів. От тобі й маєш! Забув один із наших кермувальників чи як, що на той час він уже майже рік керував урядом-1 і урядом-2, а у відповідних структурах уже стільки ж часу немає одіозних Захарченка, Якименка, Пшонки, Клименка… Добре, що хоч не прозвучало звинувачення у всіх бідах на адресу «паперєдніків». Оскільки інформації про гучні справи у цій царині, окрім зміни «верхівки», поки що не звучало, ніде не йшлося про переможні успіхи на цьому «фронті», не буде помилкою припустити, що Батьківщина може спати спокійно, її рубежі охороняють ОЗУ у складі… митників і правоохоронців (нічого зайвого не вигадано, все за логікою прем’єра). Хоча не тільки по «фіскалах» дзвонить дзвін. Чи буде, так би мовити, політична воля? За всіма тими розкошами посадовців, якими нерідко ще й зухвало хизуються, із «вітчизняними» зарплатами (не будемо зайвий раз сумувати, переводячи їх у валюту) «стирчать вуха» численних службових порушень і корупційних діянь. А медики наші «золоті»! Та й багато інших «каст». Хоча не виключено, що доберуться з часом і до них… А там, дивись, і на інвалідах не доведеться економити...

Тарас ВОРОПАЙ