Історія повторюється - Україна стане меншою

Україна живе у стані війни без оголошення воєнного стану. Уже в цьому є елемент абсурду, який позначається на житті країни.

З одного боку, Україна начебто прокинулася, але прокинулася знов окраденою у вогні. Точно за Шевченком. Усі відчувають, що українська Революція не довершена і водночас не можуть її продовжити через зовнішні загрози. У цьому драматична суперечність, яка гальмує будівничі і творчі сили суспільства. Цю драму цинічно використовує влада, яка блокує позитивні зміни і всіх своїх опонентів називає агентами Кремля. Арешти активістів Майдану, воїнів-патріотів і цілковита безкарність убивць та злодіїв вказують на реваншистський характер діяльності влади. Але межу невідворотності національного поступу перейдено. Крізь зневіру і розпач пробивається передчуття нового прориву.


Я не вірю в те, що Україна відновить свої кордони часів 2014 року. Триває утвердження України в тих межах, які зміг засвоїти український етнос впродовж багатовікової боротьби за своє існування...


Український націоналізм – найгуманніша ідеологія в Європі. Природні прагнення, які в цивілізованих народів не підлягають жодним сумнівам, в Україні досі сприймаються як радикальні. Дається взнаки тривале панування чужинців і покріпачення масової свідомості.


...Я бачив літераторів серед волонтерів, бачив їх на виступах перед бійцями на війні. Письменник Борис Гуменюк пішов добровольцем у батальйон ОУН, узяв до рук зброю і, крім усього, написав блискучу книжку поезій “Вірші з війни”. До Збройних Сил був мобілізований молодий, дуже талановитий прозаїк Артем Чех. Я з великим задоволенням читаю його нотатки на ФБ, цікаві іронічними спостереженнями і психологічними подробицями з військових буднів. Думаю, що колись Артем Чех напише глибокий роман про цю війну. Що хто не зробив, чи не встиг, чи не зміг зробити – судити не нам.


Більша частина українства об’єдналася у своєму усвідомленні загрози, яка постала перед Батьківщиною, у прозрінні щодо смертельних обіймів “старшого брата”.


Національний діалог? Я не знаю, що це. Кого і з ким? Ніколи не повертайте до себе того, хто вас ненавидить. Ні друга, ні дружину, ні співвітчизників, котрі й зараз дивляться у ваш бік з фізіологічною ненавистю. Якщо хтось із них до нас повернеться, то тільки в тому разі, коли це буде вигідно Росії.


Тому через 5 років, прогнозую, Україна стане територіально меншою, але сильнішою. Україна почне мислити категоріями ХХІ сторіччя, коли національну велич вимірюють не квадратними кілометрами, а власним простором. Духовним, економічним, культурним.


Історія повторюється. Повторюється, на жаль, у її найдраматичніших спіралях. Уроки, яких нація не засвоїла, історія примушує завчати на зубок.


Автор: Василій Шкляр


Василій Шкляр - відомий український письменник. Деякі оглядачі називають його «батьком українського бестселера». Народився 10 червня 1951 року в селі Ганжалівка Лисянського району Черкаської області. Твори: Перший сніг (1977), Живиця (1982), Ліс (1986), Ностальгія (1989), Тінь сови (1990), Ключ (1999), Елементал (2001), Кров кажана (2003), Декамерон (українська версія твору Дж. Боккаччо, 2006), Репетиція сатани (2006), Черешні в житі, Чорний ворон (2009). З 1988 по 1998 р займався політичною журналістикою, бував у гарячих точках. Цей досвід (зокрема, подробиці операції з порятунку сім'ї генерала Дудаєва після його загибелі) потім відтворена їм у романі Елементал)