Історія закарпатки Лілі Якоб, що вижила на "фабриці смерті"... Освенцимський альбом (ФОТО)

Голокост. Від одного слова стигне в жилах кров і плаче серце. Світ не забуде. Світ пам’ятатиме вічно про ці страшні звірства.

Винні в цьому вже давно відійшли у вічність, але їхні душі ніколи не матимуть спокою. Люди, які побували в цих місцях, свідчать: цей жах забути неможливо. Кожен сантиметр землі просякнутий сльозами і кров’ю невинно убитих. Скільки їх – чоловіків, жінок, дітей, немовлят – забрала ця чорна орда! Минуло вже чимало часу, а плач і стогін ні на мить не залишають це місце. Вони ніби промовляють до нас: таке ніколи не повинно повторитися.


27 січня відзначається Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту. Цього дня 71 рік тому радянські війська увійшли до нацистського концтабору «Аушвіц-Біркенау». Це один із найбільших концтаборів, що існував з кінця травня 1940 до кінця 1949 року біля міста Освенцима (Польща). Він об’єднував адміністративний, робочий табори, а також «табір смерті».

За різними оцінками, там знищили понад півтора мільйона людей, більшість з яких були євреями. Освенцим. Місце страждань, місце смерті, символ Голокосту. До воріт табору смерті «Аушвіц-Біркенау» вела залізнична колія, по якій у численних ешелонах привозили ув’язнених. Прибувши, вони проходили відбір. Тих, хто був придатний для роботи, направляли на реєстрацію. У людей відбирали одяг, усі предмети особистого користування, їх стригли, реєстрували і присвоювали особисті номери. Прибулих, яких визнавали непрацездатними, відправляли в газові камери. За свідченнями Рудольфа Гесса, таких нараховувалося близько 70–75%.


Реальність була настільки страшною, що люди відмовлялися вірити в неї. В’язнів переконували, що їх відправляють у лазню. Вони спокійно роздягалися й ішли в приміщення, яке імітувало баню. Там під стелею були розташовані душові отвори, через які ніколи не текла вода. У приміщення площею близько 210 кв. м заводили близько 2000 чоловік, після чого двері зачинялися, і всередину подавали газ. Люди вмирали протягом 15–20 хвилин. День і ніч з димарів крематоріїв валив дим… Серед в’язнів «Освенцима» було багато євреїв, яких депортували із Закарпаття. Мало хто знає, що єдине документальне підтвердження існування концтаборів передала світу єврейська дівчинка із Закарпаття – Лілі Якоб. Ідеться про «Освенцимський альбом».


Від потяга до газової камери


«У 1938 році на території Закарпаття проживало щонайменше 140 тисяч євреїв. Під час війни їх майже всіх депортували. Повернулося тільки 7,5 тисячі. Основна маса закарпатських євреїв була депортована в 1944 році. В основному вони потрапили в концентраційний табір «Освенцим», – розповідає директор Закарпатського обласного благодійного фонду «Хесед Шпіра» Михайло Галін. Щорічно єврейська спільнота краю вшановує пам’ять жертв Голокосту. Цьогоріч в обласному центрі була розгорнута виставка під назвою «Освенцимський альбом».


180 фотознімків скрупульозно документують шлях єврейських в’язнів від виходу з вагонів до порогу газової камери. Закінчується «Освенцимський альбом» неймовірно моторошними кадрами старих людей і дітей, які чекають своєї черги на галявині між двома крематоріями. «Дуже багато людей упізнали себе на цих фотографіях, – розповідає організатор виставки Юлія Юрковецька. – Це закарпатці, а також вихідці з нашої області, котрі тепер живуть в Ізраїлі та країнах Східної Європи. Був спільний проект з угорською єврейською спільнотою, і знайшлися люди, що ідентифікували на цих світлинах своїх родичів, про яких не знали, де ті поділися.
Тож завдяки фото дізналися, що їхні рідні потрапили в «Освенцим». Нині оригінал альбому знаходиться в музеї «Яд-Вашем» в Єрусалимі. Туди його передала після 35-річного зберігання в себе Лілі Якоб-Зельманович Мейер.


Історія єврейської дівчинки із Закарпаття


16 січня 1926 року в с. Білки, що на Іршавщині, в єврейській родині Якоб (Jacob), багатій уже трьома дітьми, народилася дівчинка, яка увійшла в історію під ім’ям Лілі. Після неї з’явилися на світ ще два хлопчики. Дивовижну історію її життя дослідила письменниця Сабіна Вірон. Ось що вона пише. У 1944 році євреї з Білок були переселені в гетто в Берегово, а потім у травні депортовані в концентраційний табір «Аушвіц-Біргенау». Усі вони загинули. Лілі з рідними прибула в табір 26 травня. З усієї великої родини Якоб залишилася в живих тільки вона. Через п’ять місяців, 24 жовтня 1944-го, Червона армія звільнила Білки. Але Лілі в цей час проходила всі кола пекла: «Auschwitz-Birkenau», «Morchenstern», «Groß-Rosen».

Останній табір був «Mittelbau Dora» в Тюрінгії недалеко від «Бухенвальду». Тут сконцентрували десятки тисяч ув’язнених. Ослаблених фізично людей вражали епідемії. 15 березня 1945 року сюди привезли Лілі з групою угорських євреїв, вона захворіла на тиф, але вижила завдяки допомозі двох чеських лікарів. 11 квітня 1945-го в’язнів табору звільнила американська армія. Хтось переніс невагому Лілі з лікарняного барака в спорожнілу есесівську казарму. Прокинувшись від холоду, вона почала шукати який-небудь одяг, а знайшла фотоальбом. Яким же було її здивування, коли вона побачила в ньому світлини прибуття поїздів, котрими привозили депортованих, своїх молодших братів, бабусю, дідуся, тітку, односільчан. Тож Лілі вирішила зберегти цей альбом за будь-яку ціну.


Після лікування дівчина повернулася в рідне село. Частину фотографій роздала тим, хто впізнав своїх родичів. У 1946 році Лілі переїхала до Праги. Коли жінка показала в тамтешньому Єврейському музеї свій альбом, усі заніміли від подиву. Розуміючи цінність цих світлин, їй запропонували зробити з них копії на скляних фотопластинах – 203 фотографії. На отримані гроші сім’я – на той час Лілі вже мала доньку Естер – змогла виїхати в Америку. Частина фотографій була показана в Празі вперше в 1949 році. Це зробив історик Еріх Кулка, автор книги «Аушвіц. Фабрика смерті». З того часу альбом і фотографії стали поширюватися вже без участі Лілі. 26 серпня 1980 року Лілі Якоб-Цельмановіч-Майер подарувала свій альбом музею «Яд Вашем» у Єрусалимі. У 1981-му «Освенцимський альбом» був виставлений у Нью-Йорку, а в 1995-му вперше представлений у Німеччині.


Після цього перевидавався неодноразово з різними помилками. Лілі Цельмановіч-Майер померла в США (Майамі, Флорида) 17 грудня 1999-го на 73-му році життя. Жодна брехня, перекручування фактів не зможуть стерти з пам’яті людей правди. Особливо коли свідчення підкріплені ще й багатьма фотографіями. Онуки, правнуки невинно вбитих повинні знати, що винуватці цих страшних злочинів справедливо покарані. Потрібно робити все можливе й неможливе, щоб таке не повторилося ніколи.


ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ Як жили та вмирали в'язні найстрашнішого концтабору третього рейху - Освенцим, або просто... "фабрика смерті" (ФОТО 18+)