Меру Берегова урвався терпець! (ФОТО)

Стихійній торгівлі на вулиці Сечені настав кінець.

Міський очільник Золтан Бабяк таки дотримав слова: у минулу п‘ятницю з самого ранку в центрі культурно, а не по-дикунськи чи силоміць, – таки "відтіснили" торгашів і навели порядок: зараз тут просторіше, чистіше і охайніше. Також віриться, що новий регламент "на тротуар" прийшов не на день-два, а пропишеться назавжди. Важливо, аби правоохоронці дивилися на це не "крізь пальці", а сповна усвідомлювали, що й вони є носіями загальноберегівського порядку
Трохи з минулого. Хто тільки не критикував берегівчан і не читав їм нотації за стихійну торгівлю. Але чи не найбільше старалися дошкулити та впекти опозиційні до міської влади сили, окремі журналісти в тому числі, а також численні гості. Їх у нашому прикордонному містечку нині тьма-тьмуща – як із "того" боку Карпат, так із-за кордону. Звісно, не тільки їм не до вподоби такий «ринок» на порозі до Європи, віддавали собі звіт, осягали проблему умом, усвідомлювали і розуміли це у мерії. Однак щирі просьби, зичливі прохання перейти торгувати на ринки до цих людей аж ніяк не доходили. Їх влаштовували старі правила гри, але це аніскільки не входило у плани дій міської влади.
Дедалі більшало таких, хто йшов продавати не на базари (а їх у місті достатньо), а зупинявся й розкладав клунки прямо на тротуарі. Крім того, що блокували атомобільний і рух пішоходів, вони створювали низку інших незручностей. Зокрема, що тільки не виставляли на запльованій і запилюженій бруківці вул. Сечені: і дари лісу, із саду, яфини, гриби, різнотрав‘я в тому числі, викладали навіть мед тощо. А останнім часом продавали овечий сир десь із Рахівщини, бринзу з Колочави, сало, шовдарі, буженину, дехто приносив навіть секон-хендівський товар (капці, туфлі, босоніжки ще радянського зразка) тощо. Уже не кажучи про молоко, творог, сметану та інший молочно-кислий продукт. І усе це впереміж...
Перелік цей можна продовжити, адже на тротуарі одні купляли яблука, груші, помідори, другі – огірки, картоплю, цибулю, часник, дички, сливи, абрикоси, персики, треті – малину, ожину, яфини, калину, горобину – як у свіжому виді, так і консервовану. З‘являлися навіть такі собі перекупники, що торгували зрання до самого вечора. Цієї весни якісь ділки саджанці дерев винесли під стіни будинків, крамниць, банку – що особливо матерів, які прогулювалися тут із дітьми, це вельми обурювало. Вони й «сигналили» у міськраду, нагадували, що із коляскою ані проїхати, ані пройти. А скільки залишалося бруду, сміття, що «назавтра» перетворювалися у пилюку – це вже тема іншої статті.

Певно, це все вкупі серйозно непокоїло міську владу, тим паче, що мало хто дбав про санітарні норми, гігієну тощо. Прикро те, що звідси по чесному йти нізащо та ніхто й нікуди не хотів – скільки їх не благали й не прохали. Навіть грізний з виду консультант з вуличної торгівлі при міськраді Володимир Шелемон (на фото він із правоохоронцями у центрі міста), і той проявляв до скупища шанобу. Однак і його терпимість, умовляння, благання, роз‘яснення ні на кого абсолютно не діяли. Хоча прагматичні пропозиції досвідченого чоловіка завжди «лягали» ефективно, тож і на цей раз він прагнув підказати меру найоптимальніше вирішення цієї вічно болючої для будь-якого міста дилеми стосовно вуличної торгівлі. Став одним із ініціаторів проведення з цього питання "круглого столу", де звучали різні пропозиції, народилося чимало ініціатив і починів.
Вислухавши усіх, терпець умовлянь на диво терплячого у цьому аспекті міського голови нарешті урвався. Але і на цей раз не відмовився від демократичного вирішення питання, хоча, безсумнівно, міг одним махом розрубати цей вузол. Але він, мер європейського містечка, де подібні питання вирішують культурно, цивілізовано, заодно з громадою, такого б собі ніколи не дозволив. Тож востаннє надумали розійтися тихо-мирно у травні, коли у міськраді, як уже зазначалося, за участю її керівництва та З. Бабяка особисто запросили представників стихійного торжища, очільників і власників ринків, відповідні служби, що покликані пильнути за порядком, санітарією, культурою у цій сфері.
У доволі гострій дискусії-нараді пропонувалися різні варіанти, аби реалізація чи арбітраж цієї міської проблеми не завдали болі та незручності людям, аби врегулювання, вжиття заходів не принесло ще більше ускладнень, аніж вигод. Слово один за одним брали зацікавлені особи та пропонували свої версії покращення стану справ, які, звісно, мали бути ретельно проаналізовані та відповідним чином інтерпретовані. Кожен мав раціональне зерно, але риску, і доволі грамотно, підвів очільник нашого міста: вулична торгівля на тротуарі у Берегові – незаконна, тим паче, що умови продавати лишки вирощеного, зібраного, надоєного, виготоленого є значно кращі, аніж посеред вулиці, тобто із землі, де гримлять-димлять машини, де тисячі людей місять-здіймають тонни пилюки, роблять тісняву тощо. Кому після такої купівлі хочеться смачного сиру, сметани, молока?
– Мені особисто – ні, тим паче, що продавати є де, – перехопив від мера словесну естафету власник торгового комплексу-ринку "Імідж" Володимир Маргітич...
Реалізаторів на ньому чекає світле та сучасне приміщення, де умови – просто ідеальні. Та й гроші з тих, хто прийде сюди торгувати, братимуть чисто символічно – по гривні в день. І так протягом трьох місяців. Що далі – час покаже. У недавньому інтерв‘ю журналісту пан Володя сказав, що теж обома руками за чисте та охайне рідне місто. А незаконна вулична торгівля, до того ж продуктами харчування, та ще й такими, що швидко псуються, тільки загиджує його туристичний імідж, завдає шкоди людському здоров‘ю. Відрадно, що він готовий поступитися заробітками на цілих сто днів, адже важливо, аби в цьому "довготривалому" питанні навести лад.
А ще директор цього комплексу вважає, що З. Бабяк прийняв хоча й непопулярне для певної групи людей рішення, але вірне та потрібне. Адже більшість готова купляти продукти харчування не із рук та з асфальту, а у пристойніших умовах. Це – з точки зору естетики, а що стосується санітарії, то на вулиці ніколи не можна дотриматися елементарних умов гігієни. У подібному ключі ситуацію за "круглим столом" прокоментував заступник міського голови Михайло Ляшко, який фактично є куратором і координатором цієї проблеми від імені міської влади. Уповноважив його це питання тримати на контролі особисто мер. Підсумок нашої розмови з паном Ляшком такий: міську владу цікавлять не стільки грошові надходження у казну, бо у цьому аспекті вони мізерні, як порядок, культура, акуратність, правила міського співжиття тощо.
Отже, минула п‘ятниця стала ключовою у роз‘язанні цього болючого питання. Незаконній вуличній торгівлі дано відсіч, їй таки настав кінець. Не захотіли покидати "брук" по доброму, довелося залучати поліцію. Щоправда, люди у формі, дільничні насамперед, поводили себе тактовно, коректно роз‘яснюючи, що є відповідна ухвала міської ради і її слід неухильно виконувати. Можливо, що хтось обурювався вголос, але до відкритого конфлікту, протистояння не дійшло. У вихідні дехто пробував подібні чутки розпускати, але довелося з аргументами в руках доказувати, що тут усе правильно, і ніяких "перегинів" немає. Зрештою, у цій складній ситуації, коли всі співробітники Берегівського відділу поліції ГУНП в Закарпатській області активно готуються до атестації, їх ніхто б і не допустив. Бо одразу ж про такі неподобства пішов би поголос по всій інтернет-мережі. Хоча, чесно кажучи, реальна потреба скласти кілька адмінпротоколів явно була...
– Ми – жителі європейського містечка, тож покликані будь-які справи вирішувати демократично, на користь громади, – підсумував нашу коротеньку бесіду з приводу наведення ладу на стихійному ринку на вул. Сечені берегівський мер Золтан Бабяк. – Віриться, що кроки зроблено вірно, солідно, саме в тому ключі, як цього вимагала ситуація, міська громада, тобто спільними зусиллями вдалося покласти крапку над «і» у доволі непростому для певної частини людей «торговому» питанні "на асфальті". Крім усього іншого, ми повернули привабливість цій частині нашого міста, де донедавна її пішохідна частина належала неконтрольованим владою перекупникам.
Михайло ПАПІШ