Різнобічний митець із Закарпаття уславив себе на всіх нивах!

У тому числі в журналістиці та красному письмі.

Народився цей відомий чоловік Михайло Белень у закарпатському селі Ляховець Міжгірського району 1951 року. Був дев’ятим серед десяти. Хоча й нелегко доводилося бойкам-верховинцям Єві та Олексію Беленям, його батькам, але неповторність рідного краю відразу пробудила потяг до прекрасного.. З 1967 року навчався в Ужгородському училищі прикладного мистецтва. Відтак закінчив Київський державний художній інститут. Став затим аспірантом кафедри філософії Ужгородського національного університету. Склав кандидатський мінімум. Член Національних спілок України: художників, журналістів і дизайнерів. Лауреат Республіканської премії імені М.Островського (1989), обласної мені Д.Вакарова (1989). У 2002 році дістав звання заслуженого художника України. Захистив докторську дисертацію. Йому присвоїли почесне звання професора Ужгородської Української Богословської академії імені Святих Кирила і Мефодія. Є почесним громадянином закарпатських населених пунктів — міста Перечин, селищ Міжгір’я і Ясіня. Отримав Диплом першого ступеня на 10-му конкурсі імені М.Утриска Першого Світового фестивалю бойків за книгу «Олександр Духнович» (2006). Нагороджений грамотою Угорського фонду культури у 2008-му році в Будапешті.
Михайло Белень є автором понад 500 медалей, більшість із яких присвячені видатним діячам історії, науки та світової культури. Вперше на Закарпатті графічно проілюстрував життєвий шлях Тараса Шевченка та закарпатського просвітителя Олександра Духновича. Виконав і встановив 54 меморіальні дошки у містах і селах Закарпаття, зокрема художникам Йосифу Бокшаю, Адальберту Ерделі, Гаврилу Глюку, Федору Манайлу, Золтану Шолтесу, Григорію Сковороді, Августину Волошину та іншим. Він також автор 27-ми пам’ятників . Та що говорити. Варто лише сказати про музеї, в яких зберігаються твори Михайла Беленя. Це — Державний Ермітаж та Третьяковська галерея у Петербурзі, Закарпатський краєзнавчий музей (Ужгород), Закарпатський художній музей імені Йосифа Бокшая (Ужгород), Літературний музей України (Київ), Львівська картинна галерея, Меморіальний музей Т.Г.Шевченка (Київ), Меморіальний музей художника Федора Манайла (Ужгород), Музей Ватикану (Рим), Музей Івана Гончара (Київ), Свидницький музей української культури (Словаччина) та багато інших. Творчість закарпатця, словом, успішно крокує цим світом.
Доктор мистецтвознавства, академік Української Академії оригінальних ідей, професор Олександр Федорук недарма ж написав наступне: «Представляти Михайла Беленя українській мистецькій громаді немає потреби: він знаний мистець, автор багатьох монументів, пам’ятних знаків, камерно-пластичних, парково-декоративних композицій. Він — патріот, людина високої культури. Знаний як автор численних публікацій високого морального ґатунку, де стверджуються національні традиції, а висока цнота карпатського народу піднесена на щабель найбільших духовних вартостей. Ще недавно він створив важливу пластичну, об’ємно-просторову роботу «Оранта», яка була вручена Папі Павлу Іоанну ІІ від імені нашої держави. Скульптури Михайла Беленя стверджують високу культуру пластичного мислення. Творчість закарпатського митця є значним внеском к сучасну мистецьку культуру України».
А щодо словесності у виразі М.Беленя чудово висловився в центральній пресі Мхайло Бойчук, почавши своє слово з вірша автора:
«Подумаєм, згадаємо усе, що було з нами,
Згадаємо билиці всі, які були з дідами,
Ми вийшли з честю з усіх бід,
І світла наша днина,
Тому й щасливий весь наш рід
І наша Верховина.

Хіба з таких, нас, глузувати
Нездарам, блазням, перевертням?
Ми вмієм, можем зберігати
Дух, силу витворів безсмертних.
Нехай Господь оберігає
Нас від лукавої хвали,
Нехай нащадок пам’ятає,
Ким стали ми і ким були.»
І автор аналітичного твору додає: «Непересічний, непохитний і потужний талант Михайла Беленя у щасливий час зблиснув новою яскравою гранню. Щиро хочеться вірити, що Белень-скульптор на зашкодить Беленю-поету, і навпаки. Видно, самою долею дано цьому талановитому чоловікові в руки різець і перо — два рівноцінні крила, що підносять його талант до вершин світлого Духу, який прекрасно злитий у цілу низку глибоких філософських віршів. У них поціновувач віднайде для себе творче осмислення автором краси рідної землі, любов і вічну боротьбу світлого буття і таїни небуття».
Приваблює книга духовних сповідей Михайла Беленя «Смерековий хрест». В афоризмах із неї є новітнє сприйняття України та її місця в Європі.
«Не йди в майбутнє, а заробляй його».
«В духовній порожнечі найлегше заблудитися».
«Безликість теж хоче себе на портретах бачити».
«Кар’єрист уміє міняти зовнішність, але не змінює поглядів».
«Залізеш у чужу душу — залізуть у твою і не вилізуть».
Автор чисельних публікацій у всеукраїнській, обласній пресі влучно пише у своєму вірші:
«Ми будемо поруч
Де високо й низько
Куди ж далечінь
До кого так близько
Хто долею став
У майбутньому з крапок,
Де пам’ять живе
Там кінець і початок».
…Пам’ять віків і хоче зберегти Михайло Белень. Він береже дух української землі. Розбрат чужий йому. І зневага до нашої великої культури. За це й шанують його всі на Україні.
Василь ЗУБАЧ