Співачка Йолка: Ужгород моє місце сили

Ужгородка Йолка – наразі відома співачка. І хто б що про неї не казав, своєю нестандартністю вона підкорила серця багатьох шанувальників. Про свою малу батьківщину Ліза також не забуває.

Пропонуємо вашій увазі фрагменти інтерв’ю з нею.

– Лізо, чи є пісні або кліпи, які сьогодні ви б зробили по-іншому?

– Чесно кажучи, не дуже люблю повертатися в минуле. Що зроблено, те зроблено – так, як воно могло бути зроблено тоді. А сьогодні я можу запропонувати щось інше. Краще – ворог хорошого. При всьому своєму прагненні до якості, я не перфекціоніст. Мені не треба бути кращою, досить бути хорошою. Але до цього гарного я буду докопуватися з усією пристрастю, на яку здатна (сміється).

– Ви були коли-небудь педагогом?

– Ще живучи в Ужгороді, кілька сезонів була піонервожатою. Головне в будь-яких відносинах, незалежно від віку і статі – повага. Я завжди ставився до дітей як дорівних. Для них найважливіше – бути почутими, сприйнятими всерйоз.

– У вас самої відносин зі старшим завжди були безхмарними?

– Мої батьки – дивовижні люди і прекрасно розуміли мене у всіх моїх станах. Дитиною я була потішною, усміхненою, товариською. Ніколи не ламалася, охоче залазили на табуретки, щоб що-небудь виконати. Навколо завжди юрмився дорослі, загодовували мене цукерками. Але в один момент дитина втомилася бути правильною, попер хороший пубертатний протест. Весела поступлива дівчинка перетворилася в дуже проблемного підлітка, для якого враз зникли півтони. Але і тоді батьки не переставали мене чути. Коли мені прийшла в голову ідея пофарбувати волосся в червоний колір, тато і мама допомагали фарбувати коріння. А коли я вирішила поголитися, вони брали теж мене підтримали. Батьки завжди у мене були залучені в процес.

– У тому числі у вашій співучій діяльності?

– В її оцінці – так. Батько завжди був найчесніший мій критик. Не суворим, а саме чесним. Адже у критики може бути кілька цілей. Буває, тебе розносять тільки для того, щоб зробити боляче і змусити засумніватися в своїх силах. А є ті, хто висловлює свою думку, щоб зробити тебе кращою і сильнішою. Тато – з тих, хто найбільше на світі хотів, щоб я стала сильнішою. Ось до такої критики я готова прислухатися. Тільки до такого! Мені дуже не вистачає батька сьогодні.

– Як ви знайшли Єгора?

– Спершу мене знайшла пісня «Прованс». Це той самий випадок, коли річ зачепила, викликала мурашки. З одного боку, здалося навіть дратує, а з іншого я не змогла від неї звільнитися. Послухайте, пісня, каже, що відбувається? Після ми вже познайомилися і з самим Єгором. Я знайшла для себе «Повітряну кулю», потім «Около тебя», яка взагалі стала моєю, лягла на стан душі абсолютно. Нарешті «Лети, Лізо» – ось її Єгор написав вже спеціально для мене.

– Розкажіть про нього.

– Єгор живе в Києві … Знаєте, насправді я не дуже багато можу про нього розповісти. Це те знайомство, коли не хочеться дізнаватися зайві факти, досить того, що ми дружимо і спілкуємося з приводу його дивовижної музики.

– Я читав таке визначення вашого стилю: европоп. Не було думки виступити на Євробаченні?

– Ніколи. Тому що не вважаю себе артисткою, яка здатна розповісти все, що хоче, за допомогою однієї пісні. Мені цього мало. Потрібен якийсь простір можливостей. А там його немає. І дуже велика відповідальність. Немає права на помилку. А я, як ви вже знаєте, людина боязка і від думки про те, що маю ходити стрункою, можу зірватися. Так що ця історія трохи не для мене.

– З часу нашого попереднього інтерв’ю минуло два роки. Пам’ятаю, що ви мріяли про кіноказку.

– Поки нічого не сталося, але я активно продовжую транслювати своє бажання в навколишньому світі. Можливо, героїня, яку мені хотілося б зіграти, трохи більш вікова, ніж я зараз, треба трохи постаріти.

– Розкрийте таємницю – що це за персонаж?

– Давайте почекаємо, поки знайдеться режисер. Ось тоді і поговоримо.

– У кліпі «Повітряна куля» знята дивовижної краси ніжка. Дублерка?

– Ні, мої рідні.

– Ого, поділіться рецептом підтримки такої розкішної форми.

– Він знову ж дуже простий: не підганяти себе під стандарти. Мені не подобається сьогоднішні тенденції, коли людей порівнюють за фізичними даними. Це – мов коняці в зуби заглядати. Втрачається загадка. Нерозумно все життя прагнути важити стільки ж, скільки важила в 25. Важливо збагачуватися внутрішньо, духовно. Звичайно, і здоровий спосіб життя необхідний. Але головне – не зациклюватися, а пам’ятати, що нам потрібна не красива фотографія в інстаграмі, а саме здоров’я. Я за те, щоб кожна дівчинка усвідомлювала свою унікальність, щоб не були всі однаковими.

– Невже ви не любите селфі?

– Як я можу їх не любити, я ж дівчинка. Кожен з нас трішки нарцис. Але все повинно бути в балансі.

– А фізкультурою скільки займається?

– 6-7 хвилин в день. Цього недостатньо, щоб важити 45 кг, зате досить, щоб відчувати себе здоровою, бадьорою і щасливою. Так я вже й не хочу стільки важити. Не хочу виснажувати себе, непритомніти на другій пісні програми, аби догодити комусь і потрапити в сітку стандартів.

– Є ідеї на майбутній альбом?

– Величезна кількість ідей і пісень вже в роботі. Але чим старішою я стаю, тим менше мені хочеться щось анонсувати. Говорити з гордістю варто про вже завершену роботу.

Розмовляв Сергій Бірюков