Угорська думка щодо нового Закону України «Про освіту»
Головною проблемою є те, що дотепер національні меншини України мали можливість на навчання рідною мовою від дитячого садку до університету, а у майбутньому можливість для цього буде тільки у дитячих садках та у перших чотирьох класах початкової школи.
Стаття 7 прийнятого Закону ліквідує освітню систему з угорською мовою навчання, яка зараз забезпечує можливість навчання рідною мовою, починаючи з дитячого садка до рівня професійної та вищої освіти.
Це більше, ніж суто питання освіти, адже значне обмеження освіти рідною мовою загрожує збереженню ідентичності, культури, традицій угорської спільноти, а у довгостроковій перспективі сприяє асиміляції угорської меншини, в кінцевому результаті – її зникненню (це суперечить статті 8 та 10 Декларації про принципи співробітництва між Українською РСР та Угорською Республікою по забезпеченню прав національних меншостей, підписаній у 1991-му році).
Привід для дискусій надає розрізнення понять корінних народів та національних меншин, що дає можливість для суб’єктивних виступів.
Тоді, коли закон надає можливість в якості мови ЄС, поряд з українською мовою, на вивчення деяких предметів і угорською мовою, відтак він тлумачить поняття цієї мови не в якості рідної мови меншини.
Верховна Рада України прийняла це рішення, незважаючи на те, що воно суперечить численним внутрішнім, двостороннім та міжнародним нормативно-правовим актам та зобов’язанням:
1. Конституції України:
а. Стаття 22.
«… Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.
При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.»
б. Стаття 53.
«… Громадянам, які належать до національних меншин, відповідно до закону гарантується право на навчання рідною мовою чи на вивчення рідної мови у державних і комунальних навчальних закладах або через національні культурні товариства.»
2. Чинному Закону України „Про національні меншини в Україні”:
„Стаття 6. Держава гарантує всім національним меншинам права на національно-культурну автономію: користування і навчання рідною мовою чи вивчення рідної мови в державних навчальних закладах або через національні культурні товариства…»
3. Найважливішій двосторонній угоді – Договору про основи добросусідства та співробітництва між Україною і Угорською Республікою, укладеному у 1991 році, та Декларації про принципи співробітництва між Українською РСР та Угорською Республікою по забезпеченню прав національних меншостей (1991 р.), що є частиною цього Договору:
«Стаття 10: Сторони погодилися забезпечити належні можливості національним меншостям для навчання своїй рідній мові чи своєю рідною мовою на всіх рівнях навчання.»
4. Міжнародним зобов’язанням України, а відтак Європейській Хартії
регіональних мов або мов меншин.
Цим рішенням український законодавчий орган загалом ігнорує базові права на користування рідною мовою, включно на навчання рідною мовою близько 150-ти тисяч громадян, які вважають себе належними до угорської національності та їх спільноти. Він позбавляє корінну спільноту Закарпаття та її членів такого права, яким вони в якості меншини користуються вже близько століття, незалежно від державної приналежності цієї території, і яке всі інші, сусідні з Угорщиною країни, забезпечують для угорської спільноти, яка проживає на їх території.
З огляду на все це, Угорська Сторона пропонує Президенту України не підписувати закон у цій формі, а повернути на доопрацювання Верховній Раді України.
UA-Reporter.com