Закарпатський Хуст у полоні у нечистот

Через бездіяльність міської влади 120 сімей міста Хуст у Закарпатській області продовжують жити без каналізації і вдихати випаровування стічних вод.

Багатостраждальний гуртожиток у закарпатському Хусті.

Аналізуючи стан справ у закарпатському Хусті, ми вже згадували про небажання тутешньої міської влади виконувати свої функціональні обов’язки і йти на зустріч мешканцям міста. Ми, зокрема між рядками згадували про два будинки №№ 22, 23 на вулиці Локоти у третьому за величиною місті Закарпаття. Більше ніж півроку тому ці будівлі продовжували перебувати без каналізації (як і п’ятнадцять! років до цього). Сьогодні ми знову піднімаємо цю тему. Оскільки з’ясувалося, що віз і нині там…

У чому ж «корінь зла»?

Донедавна, Хуст, відповідно до свого статусу, за рівнем життя та розвитку займав передові позиції в області. Однак протягом шестирічного головування тут мера Михайла Джанди місто змушене «молитися» на обласний та державний бюджети, а хустяни у пошуках відповідей на свої проблеми — безнадійно оббивати пороги кабінетів міського голови, його поплічників та обласних чиновників, до яких їх футболять із хустської міськради. Занепад колишньої столиці Карпатської України місцеві жителі пов’язують з тим, що мер міста, котрий очолює обласну організацію УНП, у своїй діяльності віддає перевагу політичній боротьбі та відстоюванню своєї політичної позиції, а не господарюванню. Через свої політичні погляди Михайло Джанда не зміг знайти спільної мови з жодним головою облдержадміністрації. Останніх же за його керування Хустом було вже четверо. Відповідно як тоді, так і тепер Хусту з обласного бюджету перепадають хіба що «кістки». А це, у свою чергу, не може не відбитися на благоустрої третього за величиною міста Закарпаття та добробуті його городян… Але ближче до справи.

За місяць-другий минає рік з часу нашого останнього візиту в Хуст на вулицю Локоти. Тоді після численних публікацій у пресі міська й обласна влада пообіцяли навести лад з будинками і відремонтувати каналізацію. Приїхавши знову до Хуста, мусимо констатувати, що у чиновників справа далі слів не пішла. Отже, 120 сімей із будинків №№ 22 та 22а по вулиці Локоти змушені й далі вдихати нечистоти. Аби запитати, у чому ж справа, відправляємося за коментарем до міського голови Михайла Джанди. Як торік, так і зараз мера на місті нема. Хоча з різних питань у приймальні на нього чекає щонайменше 10 чоловік. Він, зі слів працівниці приймальні, у відрядженні. Коли буде — не відомо. Повивчавши хвилин з двадцять табличку з надписом «Михайло Джадда — Хустський міський голова», йдемо до першого заступника Остапа Букачевського. На його кабінеті двері теж міцно зачинені. Остап Львович як і «шеф» — у важливих справах. Офіційних коментарів стосовно проблемних будинків на вулиці Локоти у міськраді ніхто давати не хоче. Мовляв, раптом моя позиція не співпаде з позицією «шефа»… Тоді…у міськраді буде чергове звільнення.

«У місті є важливіші справи…»

Все ж вдалося з’ясувати, що питання згаданих будинків вивчала спеціальна комісія міськради. Її голова Федір Буришин розповів, що каналізації як такої там нема вже років з 15! Отож, аби залагодити цю проблему, було вирішено виділити з міського бюджету 20 тисяч гривень. Тоді на сесію міський голова це питания чомусь не виніс. (Хоча таки виділив по кільканадцять тисяч на ремонт менш проблемних будинків). А звіт голови комісії й поготів не хотів заслуховувати. Мовляв, є в місті й важливіші справи…

Разом із тим, окремі депутати зазначають, що на утримання апарату та будівлі міськради виділяється три мільйони гривень. А от 20 тисяч на будинок без каналізації меру аж ніяк не вдається нашкребти.

З’ясовуємо також, що каналізація у будинках не працювала, бо її неправильно спроектували, а грошей на реконструкцію звісно не знайшли. Зруйновану котельню теж ніхто не хотів ремонтувати. Тому люди перейшли на автономне опалення. І тоді влада відреагувала на встановлені для виживання конвектори і колонки припинили подавати газ.

Мати двох малолітніх доньок Наталя Поштак в розпачі розповідає, як газовики відрізали газ. Каже, марно намагалася довести, що боргів не має, а в договорі зазначений і конвектор, і колонка.

А все тому, що їхній будинок для місцевих чиновників як кіста в горлі: через проектну помилку в ньому роками протікала каналізація. У той же час чиновники за шаблоном уже кілька років поспіль за сталим шаблоном відповідають, що каналізаційна система працює, а стоки до підвалів не потрапляють. Утім, будучи в підвалах будинків на вулиці Локоти 22 та 22а, переконуємося, що це — чистої води брехня. Будинки стоять на більш, ніж метровому пласті нечистот. До речі, хустяни кажуть, що до них швидше ніж міські чиновники вже навідувалися комунальники з області. Позітхали, поспівчували і пішли. Мовляв, важко зарадити, бо грошей у бюджеті на постійні ремонти нема, навіть зарплату людям платити нічим.

Зараз інтереси громади цих будинків представляє тутешня мешканка Юлія Шевченко. Кілька розповідей з її ходінь чиновницькими кабінетами вражають. Жінка пригадала, як, не дочекавшись прийому в мера (як і ми авт.), підійшла зі своєю проблемою до «правої» руки міського голови (його першого заступника) того ж Остапа Букачевського. Громадянка пояснила, що вже близько десяти років, щодня вдихаючи сморід стічних фекалій, — нестерпно. Тому попросить міську владу нарешті втрутитися у цю ситуацію.

Обіцянка-цяцянка…

Вислухавши жінку, Остап Львович, з її ж слів, будучи напрочуд лаконічним, сказав: «Ти дуже багато знаєш... Іди звідси на...». Юлія Левченко не стала вступати в полеміку із заступником. Лише пригадала ті часи, коли, балотуючись на мера, Михайло Джанда пообіцяв їй та й усім мешканцям будинку по вулиці Локоти, 22, що у разі обрання його міським головою, він негайно вирішить проблему каналізації. Михайло Михайлович таки став мером. Та нічого не змінилося: каналізації як не було, так і досі нема.

Причому на звернення мешканців мер лише посміхається, мовляв, є у вас каналізація, що ви мені розповідаєте... Втім мешканці цього ж будинку кажуть, що з часу обрання нової міської влади ні пан Джанда, ні його заступник Букачевський жодного разу не підійшли на вулицю Локоти, аби переконатися, як воно є насправді...

Оскільки віз і нині там, жінка знову почала бити тривогу, адже її делегували вирішувати цю проблему всі мешканці будинків без каналізації по вулиці Локоти. Саме тому пані Левченко знову поїхала на прийом до обласного начальства. На цей раз, за словами Юлії Михайлівни, її прийняв перший заступник голови Закарпатської облдержадміністрації Іван Балога. Жінка розповіла йому про біду мешканців, благаючи допомоги. Іван Іванович зателефонував пану Джанді. Прямо при ній. Мер Хуста запевнив обласного керівника, що підстав для хвилювання нема, всі незручності давно усунені, а Юлія Михайлівна займається дурницями, бо їй робити нічого. Звичайно, що такий цинізм міського голови обурив Юлію Левченко. Вона заявила, що в її правоті може переконатися сам пан Балога, якщо приїде за названою адресою. Заодно запитала, що їм робити далі. Іван Іванович сказав, що мешканці Хуста самі обирали собі міського голову, а обласна рада не може втручатися в його роботу. Натомість таки пообіцяв створити комісію для вирішення цього питання. Поки що це не принесло мешканцям будинків жодної користі. Як буде далі, час покаже. Ми ж обіцяємо інформувати читачів про розвиток подій навколо цієї ситуації.

Павло БІЛЕЦЬКИЙ, собкор UA-reporter.com, Хуст-Ужгород
Мэр закарпатского Хуста "закрыл" город для автобусов из района
Жителі закарпатського Хуста четверту добу без води...
Хустский предприниматель воюет с прихожанами Свято-Преображенского храма
Граф Дракула родом із закарпатського Хуста?