Закарпатець Володимир Вурста готовий за 40 днів перетнути Атлантику ...без води та їжі

Група українських мандрівників-екстремалів «EQUITES» на чолі з Голтісом перетнуть Атлантику шляхом Колумба…

Володимир Вурста-"Голтіс".

Ця людина з унікальною життєвою філософією – втілення екстриму. Володимир Вурста, відомий як Голтіс, колишній спецназівець, а нині командор, фахівець із питань виживання, автор унікальних методик реабілітації та оздоровлення…



У свої 25 років Голтіс пережив серйозну травму – перелом шийного хребця, утім вже за два місяці на гімнастичних снарядах складав вступні іспити до університету фізкультури… Потрапив до іранської тюрми в камеру смертників, звідки зумів вибратися живим... Уміє руйнувати китайські стіни…

Нині Голтіс мандрує світом... Його найдовша подорож тривала півроку, тож удома буває щонайбільше тиждень… Відтак зі своєю командою «EQUITES», досягнення якої неодноразово фіксували у Книзі рекордів Гіннесса, відвідав понад двадцять країн, де відзняв на відео більш як чотириста годин надзвичайних ситуацій... У його їдальні – запахи трави та меду (народну медицину вивчав у Тибеті), а стіни увінчані образами Божими...

Друзі називають Голтіса чоловіком без маски, дорослою дитиною, що не соромиться виглядати дурненькою, мовляв, у ньому немає агресії, а єдина його слабкість – доброта… Він має мускули, але не має кулаків. Від допомагає людям вилікуватися фізично, ба навіть цілком змінити життя... Хіба це не диво?..



«ЗАРАДИ КОХАНОЇ ПОЧАВ ПРАЦЮВАТИ НАД ТІЛОМ…»



– Голтісе, звідки у вас такий псевдонім?

– Він з’явився ще в дитинстві, коли ми з друзями грали в індійців. Хтось був Гостре Око, хтось – Видючий Сокіл. А до мене жодна назва не клеїлась. Відтак звідкись узявся Голтіс...

– Ви дуже любите природу й щиро віруєте в Бога. Хто прищепив такі почуття?

– Я виріс у селищі Доманинці на Закарпатті, тому завше почувався щасливим, адже жив серед чудовної природи… З п’яти років щодня дякував Господу за те, що народився саме в цій місцині, де прекрасні люди, де мав друзів, які цінували свій край – ніхто не залишав по собі сміття, не зламав гілки... Бо це так важливо: усвідомити, що природа зцілює і душу, й тіло... Багато чого мене навчила бабуся, а передусім передала віру в Бога. Ми ходили до церкви, де наставляли в кожній людині бачити добре, нікого не осуджувати…

– Отже, ви змалку працювали над душею… А що спонукало взятися за тіло?

– Дев’ятирічним я був закоханий у сусідку Наталку, разом ми грали в класики… Якось вона подивилася на мене й сказала: «Голтісе, ти такий худий, як скелет!» Я стримав скупу чоловічу сльозу й помчав додому, де таки добряче виплакався, упав на коліна перед іконою й попросив: «Боже, зроби мене найтовстішим бодай у нашій школі!..»

Мені спало на думку написати листа дядькові, який мав гарне тіло, і він пообіцяв, що через півтора року візьметься за мене... Проте якнайшвидше кортіло дізнатися, як поліпшити вигляд, тож вирішив з’ясувати, з чого тіло складається. Відтак усі гроші, які мама давала на морозиво, заощаджував і врешті купив книжки з анатомії, потім із фізіології, біохімії, біомеханіки... Завдяки коханій почав працювати над тілом, робити всілякі вправи...

– А Наталка оцінила ваші старання?

– Коли невдовзі побачила мене, сказала: «Голтісе, тебе що, оси покусали?!.» Вона вийшла заміж за іншого, поїхала до Угорщини...

Паралельно я захопився східними єдиноборствами, бо це красиво, бо це дозволяє захистити кохану, бідну тварину, з якої знущаються, себто правду… Відтак протягом дев’яти років навчався в Ужгороді. Пам’ятаю, що, аби все встигнути, мусив щодня прокидатися за двадцять хвилин до п’ятої...

– Знаю, що шістнадцятирічним здобули титул «Містер Аполлон Європи»…

– Це сталося у Карлових Варах... Але мені соромно за титули, бо після школи зустрів Майстра й збагнув, що нічого не знаю… Я намагався демонструвати силу, наказувати тих, хто був проти моральності. Але це неправильно. І саме у двадцять п’ять переосмислив усе...

– Тоді, коли зазнали травми?

– Так, професори не давали жодної надії, з такими переломами людина стає інвалідом. Але порятував мій м’язовий корсет…



«ПРИСІДАВ, БІГАВ, СТОЯВ ПІД ВОДОСПАДОМ …ПОДУМКИ»



– Як саме вам вдалося знову стати на ноги?

– Мені допоміг Бог, бо для Нього немає нічого неможливого... До того ж, будучи прикутим до ліжка, я подумки виконував фізичні вправи, які поліпшували кровообіг у моїй проблемній зоні. Уявляв, як присідав, бігав, приймав сонячні ванни, стояв під водоспадом і нахиляв голову вперед-назад. Це тривало два тижні, а за два з половиною місяці я вже складав іспити до вишу…

– Але лікарі кажуть протилежне, мовляв, не можна думками порпатися у травмованому тілі…

– Вони мають на увазі, що не варто загострювати увагу на проблемі, ліпше думати про позитив, сповідатися, причащатися…

– Розкажіть, як проводите свої семінари…

– Проводжу семінари за методикою «Імпульс, що зцілює», яка складається з чотирьох частин. У першій ідеться про те, як важливо бути відкритим до людей, природи, говорити про погане з любов’ю. В другій за чотири тренувальні дні звільняємо людину від токсинів, які нагромадилися у її міжклітинному просторі. Третя частина – правильне харчування. Раджу їсти фрукти, салати, каші, і лише тоді, коли є справжнє відчуття голоду. Четверта – голодування. Знаєте, якби люди постили, то сімдесят відсотків з них не хворіли б… Ці семінари проводжу по всьому світі, у різних містах України. Графік можна знайти на моєму сайті.

– Скажіть, урятуватися від смерті в іранській в’язниці вам теж допомогло відкрите серце?

– До слова, наразі пишу про це книгу «Сповідь смертника»… Тоді я порушив закон, приховав, що маю камеру й фотоапарат… Під час подорожі на джипі проїхав Іран, багато знімав, і мене запідозрили в шпіонажі, відтак арештували й посадили в камеру смертників… Врятувало диво...

– Як вам вдалося розчулити мусульман?

– Я був готовий до смерті, не просив, щоб відпустили… Просто хотів, щоб повірили, що я не шпигун, аби на всіх українців не впала підозра... І звісно, багато молився.

– До слова, перед кожною експедицією беру благословення в монастирі, тож часто під час подорожей і з природою, і з погодою стаються такі дива! Я навіть подружився з багатьма мусульманами… Щось їх розчулило, і вони відпустили мене з миром…

– Розкажіть про свою чергову екстремальну подорож. Ви маєте намір підкорити Атлантичний океан?

– Так, ми з командою хочемо перетнути цей океан шляхом Колумба. Нас буде всього троє. Прагнемо продемонструвати можливості людського організму, бо ми не просто підкорюватимемо Атлантику – не братимемо з собою ні води, ні їжі… Це буде суворий піст, що триватиме півтора місяця… Люди, які не знають, що без їжі можуть прожити як мінімум сорок днів, потрапляючи в екстремальну ситуацію, гинуть від страху… Але коли ти віриш, що на четвертий день без їжі помреш, так і станеться. Ми ж розкажемо, як правильно голодувати, адже буде телеміст і раз на тиждень з’являтимемося в прямому ефірі…



Сім’я і дім



UA-reporter.com