"Вбивці в білих халатах" в Ужгородському пологовому будинку не працюють!

В Ужгородському міському перинатальному центрі працюють досвідчені високоерудовані медики, а не «вбивці у білих халатах» та «вимагачі хабара».

Зараз пригадую ті минулі та важкі дні для мене, коли читала на сторінках нашої обласної аконослухняної преси серію публікацій під заголовком «Кесарева мафія». Написані матеріали, які виходили у світ до читача в травні 2009 року, мене не тільки лякали, але й доводили «до шоку». А це тому, що моя невістка Ольга була вагітна і ми чекали поповнення у нашу родину.
Особисто я добре знаю, що таке пологи, бо сама народжувала. Але, читаючи «писанину» в газеті, не могла повірити, що на Олю, на мене і на нашу сім’ю чекають такі «круті вимагання грошей» за пологи, або ж, боронь Боже, смерть малюка через недбале ставлення лікаря чи медперсоналу до своїх професійних обов’язків на роботі.
Мої думки, аж ніяк, не збігалися з деякими рядками публікації, які я перечитувала, тому що ні я, ні моя старша донька через таке «не проходили». Не буду описувати все опубліковане, де йшла мова про пригоди «кесаревих мафіозій», які вже набули немалого розголосу як по Закарпатській області, так і за її межами. Процитую тільки деякі рядки, над якими я задумувалася декілька разів, і про які не можу забути ще й до сьогоднішніх днів. І так, ось які вони: «Нині вже нікого не здивуєш про факти хабарництва чи то вимагання коштів у системі вітчизняної медицини. На сьогодні все має чітку ціну. А для цього навіть і хворобу можуть вигадати, необхідні діагнози підігнати і навіть аналізи виготовити… Хоча чому дивуватися?..»; «…Так, от якщо замовляти лікаря, який буде супроводжувати пологи, то це коштуватиме 50 доларів США. Без супроводів це «задоволення» стане у 20-30 доларів… Однак ця сума є далеко неповною…»; «…Ціна договірна. Але в середньому коливається від 100 до 200 доларів США…»; «…Беручи конверт, вона мене затримала словами (я не знаю що там у конверті, але майте на увазі, що народження під моїм керівництвом коштує мінімум 150 доларів США). І звичайно, повторилася історія із вимаганням від анестезіолога та дитячого лікаря. І це не у приватній, а у державній лікарні…» (орфографію цитованого джерела збережено).
Читаючи ось таку різну інформацію «про дань за пологи», я замислювалася над тим, а скільки від нас «здеруть» за народження нашого хлопчика в Ужгородському міському пологовому будинку, тим більше, що у Ольги була немала проблема із зором. Про це зазначено було і у її картці, з якою вона і пішла народжувати сина.
І так, дні від початку травня збігали один за одним дуже швидко, і термін пологів у моєї невістки наближався до неї і до нас все ближче та ближче…
Ніч, ранок 20 серпня 2009 року дали нам знати про те, що до нас у сім’ю «прийде» маленький новонароджений Крістіан…
Швидка відвезла Ольгу і мене не кудись на «іншу планету», а саме в Ужгородський міський перинатальний центр. Як я себе почувала і який страх вирував у моїй душі за життя двох рідних і дорогих для мене людей на цьому світі, в той час, коли ми зайшли в приймальне відділення цього центру, - мені важко передати словами.
Не буду і не хочу мовчати про те, що дивлячись на перейми Ольги, які проходили одні за другими досить швидко, я бачила перед собою не тільки її, але й публікації про «Кесареву мафію» - «Розповідь друга: «Вбивці в білих халатах»» і «Розповідь третя: «Дохтор Пацюк-потрошитель»». У ті самі секунди я із страхом дивилася на медперсонал в приймальному відділенні та хвилювалася за те, що посеред них можуть бути «вбивці в білих халатах». І таке переживання є не одним із найкращих для людини, бо воно може залишити у подальшому фатальні наслідки у здоров’ї людини, яка «перейде» через таке, особисто…
І ось зараз, після всього пережитого, хочу і можу сказати всім нашим читачам, краянам та майбутнім мамам, що в Ужгородському міському пологовому будинку ми не зустріли ні «мафіозів, вимагачів грошей», ні «дохторів-потрошителів», ні «вбивць в білих халатах»! Нас там прийняли з порозумінням, чуйністю, доброзичливістю і допомогли народитися Крістіку. Колектив людей у «білих халатах», який є високопрофесійним ерудованим знавцем у медицині, акушерства та гінекології, приклав усі зусилля до того, щоб дати можливість "прийти" новому громадянину у нашу державу, між нас і до своїх батьків та родичів. За увесь час нашого перебування у пологовому будинку, вони добросовісно, чесно і розумно виконували всі накладені на них функції, обов’язки, за які несли відповідальність як перед Законом, людьми, так і перед Господом. І ніякого хабара ні від мене, ні від Ольги ніхто із усього медперсоналу не вимагав та не просив за виконану роботу грошей або якогось іншого «презенту».
Пологи в Ольги приймали мудра і досвідчена лікарка Тетяна Богданівна Петраш та акушерка І родильного відділення вищезгаданого Центру Світлана Меденцій, які дуже добре знають, що таке пологи і народження немовляти. Їх високий професіоналізм і знання у медицині говорять про те, що пані Петраш має великий дар від Бога бути справжнім досвідченим лікарем, а пані Меденцій - бути хорошою акушеркою. У них обох щире серце, ясні думки, багата мудрість і досвід у своїй роботі та спілкуванні з пацієнтками.
Як тільки народився наш найменший член родини, його прийняла і взяла під свою відповідальність неонатолог Л. В. Ліпот. Людмила Василівна має немалі знання в медицині, чудовий досвід у професійній діяльності, світлий розум і добру душу. Вона є чуйною і цілеспрямованою людиною у всьому.
На закінчення своєї розповіді хочу ще раз наголосити на тому, що ми, всією родиною, разом із Ольгою, «пройшли через пологи» в Ужгородському міському пологовому будинку особисто, без подачі хабара медперсоналу. Тож просимо майбутніх мам, вагітних жінок і їх рідних не боятися, якщо вам доведеться прочитати ще публікації у пресі, схожі на матеріал під заголовком «Кесарева мафія», тому що пологи пройдуть добре і на вас не чекатимуть «вимагачі хабара» та «вбивці у білих халатах» при народжені вашого малюка в пологовому будинку.

Тетяна Горянка

(Далі буде…)