Михайло Качур, гендиректор ВАТ "Ужгородський Турбогаз": Ми не будемо мати можливість виплачувати підвищені заробітні плати

Як уже повідомляв UA-Reporter.com, 6 жовтня Верховна Рада прийняла в першому читанні проект закону про підвищення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати у 2010 році. За даний законопроект проголосували 259 із 444 народних депутатів, зареєстрованих у сесійній залі.

Згідно із законопроектом, передбачається встановити прожитковий мінімум на одну особу з розрахунку на місяць у розмірі з 1 листопада 2009 року – 701 грн., з 1 січня 2010 року – 825 грн., з 1 квітня – 839 грн., з 1 липня – 843 грн., з 1 жовтня – 861 грн., з 1 грудня – 875 грн.

Крім того, законопроектом передбачено встановити мінімальну заробітну плату з 1 листопада 2009 року – 744 грн., з 1 січня 2010 року – 869 грн., з 1 квітня – 884 грн., з 1 липня – 888 грн., з 1 жовтня – 907 грн., з 1 грудня – 922 грн.

Ми звернулися до представників бізнесових стурктур області із проханням відповісти, чи готові підприємства та підприємці до підвищення соціальних стандартів, шляхом підвищення розміру мінімальної заробітної плати?

Михайло Качур, генеральний директор ВАТ «Ужгородський Турбогаз»:

– Якщо підійти до цього питання об’єктивно, то ні! А об’єктивність полягає в тому, що підвищивши заробітні плати, ми не будемо мати можливість їх виплачувати. Відсутні джерела збільшення фонду заробітної плати, які залежать від величини виробництва валового продукту, що в свою чергу залежить від величини споживання і у нашій країні, і в світових масштабах особливо.

Це нескладний алгоритм, думаю, що більшість наших громадян його прекрасно усвідомлюють: підвищення в адміністративному порядку заробітної плати, яке не підкріплене в жодній мірі іншими позитивними факторами економічного життя, дасть зворотній результат: гіперінфляцію, падіння курсу національної валюти, різке зменшення валового внутрішнього продукту, внаслідок зниження конкурентної спроможності економіки. Так звана опозиція свідомо розкручує негативні тенденції, діючи по принципу: чим гірше, тим краще.

Якщо взяти за приклад діяльність нашого підприємства, то після такого кроку ми просто згорнемо свою діяльність, в зв’язку з тим, що втратимо ті, навіть мінімальні можливості мати конкурентні переваги на зовнішніх ринках нафтогазового обладнання, які зараз маємо. Адже сировина і енергоносії свою вартість значно не втратили, їх ціна знаходиться на загально ринковому світовому рівні. Якість нашої продукції підвищити одним підняттям зарплати теж не зможемо, ще треба купити і освоїти нові технології, модернізувати обладнання.

Тобто, об’єктивно, для підвищення зарплати наше підприємство повинно продати більше продукції, але вона вже дорожча, при тій же якості і собівартості в плані матеріальних затрат, тобто неконкурентноспроможна в порівнянні зі східноєвропейською і особливо з китайською, індійською. Коло замкнулося, і ми залишилися без роботи – на вулиці, з „великими” на папері зарплатами і порожніми по факту кишенями.

Володимир Панов, заступник генерального директора заводу «Єврокар»:

– Наше підприємство веде серйозний бізнес, і тому скажу, що підвищення рівня мінімальної заробітної плати нас ні в якому разі не лякає, адже наші працівники отримують гідні гроші за свою роботу. Це питання скоріше стосується працівників бюджетної сфери і тут вже у держави повинна боліти голова, яким чином наповнити держбюджет, щоб забезпечити достойне життя своїх громадян. Переконаний, що соціальні стандарти потрібно підвищувати, адже досить жити в принизливих умовах. Щодо більш дрібних підприємств, то краще, мабуть, запитати у них самих.

Іван Колядко, підприємець (Мукачево)

– Я можу однозначно сказати, що це – популізм чистої води. Розрахунок зарплат іде від встановленого мінімального розміру. Але піднімати його в умовах кризи майже втричі, коли ми рахуємо кожну копійку!.. Підприємці вимушені будуть шукати будь-які шляхи, аби цього не робити: запровадять скорочений робочий день, позвільняють робітників, а на тих, що залишилися, перекладуть більший об’єм робіт. Зараз головне завдання бізнесу – на плаву втриматися. Звісно, ми зацікавлені в тому, щоб наші працівники отримували гідну заробітну плату. Але це не той час, коли є можливість кардинального збільшення витрат. Для початку потрібні адекватні дії з боку держави, як мінімум стабільність курсу гривні, відновлення кредитування, зменшення кількості перевірок та спрощення дозвільної системи. У членів опозиційної партії і самих є великі підприємства. Гадаю, це не вигідно, насамперед, їм самим. Так, їхні працівники отримують по 2500-3500 тис. грн. зарплатні, але ж не можна рівняти металургійні галузі до малих та середніх підприємств!

Олександр Яцків, підприємець (Ужгород)

– Запитайте у будь-кого зі своїх знайомих чи хочуть вони, аби мінімальна зарплатня становила півтори тисячі гривень. Переконаний, ви вже знаєте відповідь на це питання. А тепер запитайте у будь-якого знайомого підприємця чи здатен він підняти розмір зарплатні своїм працівникам, відштовхуючись від мінімальної, яку пропонують окремі політичні сили. При всьому бажанні у нас в нинішніх умовах немає фінансової можливості довести соціальні стандарти своїх працівників до рівня, який вимагає встановити опозиція. Підприємці зараз і так захлинаються у валютних кредитах, скорочують штати, чимало і таких, хто був вимушений закрити бізнес, що роками приносив стабільний прибуток. Криза – це не той час, коли, навіть дуже схвильовані соціальним захистом своїх працівників роботодавці, мають змогу суттєво підняти заробітну плату на своїх підприємствах.

Опитувала Н. Соболєва

Парламент проголосовал за повышение прожиточного минимума