Архітектурний «кошмар» в Ужгороді або Рата форевер (ФОТО)

Ужгороді ще не змирилися з архітектурним страхіттям, яке дозволяє в нашому європейському місті будувати сьогоднішня влада. З поверненням до влади Ракушняка ми побачили, що більше і більше стало на тротуарах нових будьок, які в свій час архітектор міста Шеба О.В. недолюблював, а місто з такою їх кількістю називав будьковарошом.

Архітектор був за європейське місто тому через архітектурну раду примітивним проектам пройти було неможливо. Але за останні 4 роки ми бачим зовсім картину.

Архітектурную радою для всіх і вся став сам мер Ракушняк. Тільки з його погодження можна щось побудувати, покрасити, полакувати. І завдяки йому ми бачимо мости перекрашені в інтимні кольори середньовіччя.

В місті з’явилися декілька десятків дерев’яних колиб, які б можливо не били зір в паркових зонах або в лісі, а не на тротуарах, заважаючи пішоходам в сучасному місті.

Не думаю, що таке розташування цієї бесідки до вподоби ужгородцям, не кажучи вже про архітекторів. Хоча про що говорити якщо особисто пан Ратушняк погодив архітектурний проект із заднього фасаду критого ринку. Ця будівля нагадує споруду в азійському місті де замало місця, а в голові замало смаку. На шпальтах газет вже доволі часто про це писалося, але на цій вулиці вимальовується декілька нових азійських архітектурних ансамблів. Зрозуміло, що мера міста не цікавить архітектурна культура європейського міста, а цікавлять тільки бізнесові проекти.

Можливо комусь здається, що ці архітектурні ансамблі поодинокі, але якщо пройдемо пішки трохи далі, побачимо ще більш «величні», які не дуже сподобаються тим, хто поспіхом сідає або виходить з маршруток.

Продовжуючи екскурсію по місту, ми знов натикаємося на шедеври «готики» по вул.Мукачівській.
Здається, що мер міста занадто піклується мрійливим аквапарком не розуміючи, що ужгородці живуть не в трубі і не в озері, а в європейському місті (не погано було б побудувати аквапарк на території колишньої військової частини «555» в Горянах, заодно побувати в цьому гарному лісочку обласний протитуберкульозних диспансер).

Від нашого місцевого екскурсовода ми дізналися, що подібні будівлі мрійливий пан мер хоче побудувати біля колишнього «Ювілейного» на пр.Свободи, на пл.Б.Хмельницького біля кафе «Казка», на вул.Л.Толстого перед драмтеатром. Інформації було стільки, що ми не встигали її записувати. Повертаючись додому у Словаччину на об’їзній дорозі Ужгорода, ми побачили купу скинутих будьок.

Це нас вразило найбільше. Замість сучасних будівель при в’їзді в Україну кладовище загиблих павільйонів. Кажуть що найнятий Ракушняком архітектор міста на другому році своєї роботи перестала погоджуватись з думкою мера, за що він її і звільнив. Що буде далі покаже історія, але вже і зараз ясно хто і як любить свій Ужгород.