Царівна Либідь

Іза - невеличке село поблизу Хуста - відоме далеко за межами України. Тут живуть народні майстри лозоплетіння. Вони передають своє вміння з покоління в покоління. Плетуть тут усі: від п'ятирічного хлопчика до сивочолого дідуся. Та що там казати, плете кошики навіть місцевий священик. Лозу збирають не лише на околицях села, її привозять з Івано-Франківщини, Чернівців, Львівської області. Та однак на всіх не вистачає, тож місцеві жителі навчилися її вирощувати. Якщо заготовляти лозу влітку, вона добре гнеться. Восени ж, коли впаде листя з дерев, її треба дві-три години парити, щоб стала гнучкішою. Якщо лозу довго варити, а потім вироби з неї просушити на сонці, то вони змінюють колір - стають червоними. Візерунки й дизайн "проектують" самі. З лози можна виготовити і меблі, і домашнє начиння: крісла, стільці, столики, етажерки, шафи, будиночки для кошенят, ящики, абажури, кошики, блюда, тарілки, вази, скриньки... Усього й не перелічити. Є вироби, поставлені, як мовиться, на потік. "Серійне виробництво" доходить і до столиці, а ось ексклюзивні речі можна придбати лише тут. І коштують вони дорожче. На них "полюють" не тільки українці. Придбати сувеніри приїздять італійці, французи, угорці, канадійці й американці. Я також купила кошика, а моя подруга не встояла перед будиночком для кішечки.

У родині Сабова плетуть усі. Василь Юрійович згадав ремесло, опановане у дитинстві, коли втратив ногу на виробництві. Тепер це його годує.