15 квітня 90-річчя відсвяткувала наріжна служба міліції -- карний розшук

Тут служать сильні духом, професійно підготовлені люди, яких, без перебільшення, можна назвати фанатиками міліцейської справи. Адже за мізерні, як на таку роботу, зарплати розшуковики щодня очищають суспільство від кримінального накипу, ризикуючи наразитися на бандитський ніж чи кулю.

Оскільки начальник УКР ГУМВС України в Закарпатській області полковник міліції Володимир Шелепець саме був на нагородженні у Києві, де одержав з рук міністра внутрішніх справ України Юрія Луценка іменну зброю, ми запросили до розмови його заступника полковника міліції Василя МАЦА.
РЯДКИ БІОГРАФІЇ
-- Василю Васильовичу! Передовсім вітаємо вас із достроковим присвоєнням спеціального звання полковника міліції. Так би мовити, нагорода знайшла героя... А яким був ваш шлях у міліцію?
-- Родом я із села Дубриничі Перечинського району Закарпатської області. Строкову службу в армії проходив у внутрішніх військах у Москві. Після демобілізації вирішив піти в міліцію. Починав у патрульно-постовій службі Ужгородського міськвідділу. Потім було стаціонарне навчання у Львівському інституті внутрішніх справ, після закінчення якого потрапив у відділення карного розшуку свого підрозділу. Там пройшов шлях від оперуповноваженого до заступника начальника. У 2000 році був призначений на посаду першого заступника начальника Перечинського райвідділу міліції. Пропрацював у Перечині чотири з половиною роки, а далі обіймав посаду заступника начальника управління карного розшуку УМВС - начальника “убойного” відділу. У 2005 році на невеликий термін мене перевели у внутрішню безпеку, звідкіля й повернувся в карний розшук. У 2007 році був призначений знову на посаду заступника начальника УКР УМВС, а нині Головного управління МВС України в Закарпатській області. Фактично я -- перший заступник начальника розшуку й за відсутності начальника виконую його функції.
ЯК У МІЛІЦІОНЕРА БАНДИТИ СТРІЛЯЛИ
-- Чому ви обрали саме карний розшук?
-- Зізнаюся, була можливість працювати в Державтоінспекції і то не будь-де, а в МРЕВ... Переконували йти саме туди. Однак мене завжди вабила оперативна робота, так би мовити, романтика міліцейської служби. Тому й пішов у карний розшук. І ніколи про це не шкодував. Адже карний розшук -- це і є справжня служба в міліції, робота для істинних чоловіків.
-- Знаю, товаришу полковнику, що ваша служба в розшуку не обійшлася і без крові. Вашої пролитої крові...
-- Було й таке. У 1999 році в Ужгороді злочинці вбили з метою пограбування (забрали понад 40 тисяч доларів) «валютника», який приїхав з Одеси купувати в нашому краї долари. Його по-звірячому забили бітами, дісталося і власнику квартири, де він зупинився. Невдовзі ми вийшли на слід бандитської групи у складі семи осіб, яка скоїла цей злочин. І от, коли ми затримували зловмисників, ті вчинили запеклий опір. Почалася стрілянина, одна з куль дісталася й мені... На щастя, в останній момент я зумів відвернути бандитську руку, і куля потрапила мені в ногу трохи вище ступні, хоча грабіжник цілився мені в груди! Я потім довго, протягом чотирьох місяців, лікував ногу. Лікарі зробили кілька операцій. Один час навіть існувала небезпека, що залишуся інвалідом і доведеться комісуватися з міліції. Хвала Богу, все минулося, хоча й досі нога поболює при зміні погоди.
ПРО РОЗКРИТТЯ РЕЗОНАНСНИХ ЗЛОЧИНІВ
-- За два десятки літ служби в розшуку ви, мабуть, всякого надивилися. А які розкриті злочини найбільше запам’яталися?
-- Аби дуже не заглиблюватися в історію, згадаю ті резонансні для області злочини, які ми розкривали рік-два тому. У листопаді 2007 року у Перечині зник безвісти чоловік 1972-го року народження. Мати подала його в розшук, але людина, мов крізь землю провалилася. Забігаючи наперед, скажу, що саме там вона й була...
27 лютого 2008 року неподалік залізниці в Перечині випадково, під час прибирання довколишньої території, робітники знайшли скелетований труп людини. Опізнати покійного було неможливо, адже труп уже повністю розклався. Лише за залишками одягу ми встановили, що загиблий розшукуваний 35-річний перечинець. А вже до вечора це вбивство було розкрито.
Як з’ясувалося, чоловіка зарізав під час сварки на грунті ревнощів 28-літній ужгородець. Обидва чоловіки, як то часто буває, не поділили жінку...
Причиною розбрату стала 35-річна жителька Перечина. До речі, це не перше вбивство, пов’язане з цією молодицею. У 1995 році її першого чоловіка-бізнесмена викрали з метою викупу два зловмисники, а далі вбили. Що цікаво, вбивцями виявилися... працівники правоохоронних органів. Я брав участь в їхньому затриманні та документуванні злочину.
Вдова вбитого зійшлася потім з молодшим за себе чоловіком, який, будучи непоганим будівельником, утримував її з дитиною від першого шлюбу. Офіційно свої стосунки вони не оформили, але проживали разом. Доки чоловік їздив на роботу в Ужгород, молодиця закрутила “любов” зі своїм колишнім однокласником. Того фатального вечора, 7 листопада 2007 року, повернувшись додому, чоловік застав жінку з коханцем. На грунті ревнощів між суперниками виникла бійка, а позаяк старший виявився фізично міцнішим і брав гору у сутичці, то молодший схопив кухонний ніж і встромив лезо в груди супернику!
Бездиханне тіло вбивця виніс уночі на плечах з будинку на пустир, повернувся по лопату й закопав. Опісля він часто ходив тією дорогою до поїзда, але серце так і не підказало зізнатися в страшному гріху. Мовчала і молодиця. Навіть більше, прийшла в міліцію разом з мамою вбитого писати заяву про зникнення... Невдовзі вбивцю засудили до 12 років позбавлення волі.
Інша цікава історія трапилася на Перечинщині вже наприкінці 2008 року. У селі Тур’я Ремета з бази приватного підприємця хтось викрав із сейфа зареєстровану вогнепальну зброю -- карабін “Сайга” та мисливську рушницю. Я очолював слідчо-оперативну групу, близько тижня ми розкривали цей злочин, по крихтах збирали інформацію та речові докази. З’ясували, що діяла компанія з трьох осіб. Верховодив у групі 45-річний раніше судимий уродженець Перечинського району, котрий проживав в Ужгороді. Доволі цікава фігура. Ще в радянські часи цей чоловік здобув звання майстра спорту СРСР зі штанги. А далі опинився в тюрмі за згвалтування. Потім були ще “ходки” за скоєні пограбунки, завдання тілесних ушкоджень. Він входив у різні злочинні угруповання обласного центру, відомий у певних колах на прізвисько “Цимбаліст”. Другим учасником групи був його 26-річний односельчанин, раніше судимий за вбивство. Проте відсидів у тюрмі чомусь лише чотири роки і був достроково звільнений. Третій учасник – односельчанин потерпілого, 23-річний співробітник одного з приватних охоронних підприємств.
Знявши віконну раму, злодії проникли в офіс й викрали зброю, яку зберігали у квартирі одного з підозрюваних в Ужгороді. Під час обшуку в помешканнях затриманих ми вилучили маски, рукавички, приладдя для проникнення в чужі оселі. А окрім викрадених “Сайги” та рушниці, ми знайшли у зловмисників ще й карабін “Манліхер” та пістолет. Підозрюємо, що це серйозна група, котра готувалася до скоєння розбійних нападів на автозаправки. Але не встигла...
ІСТОРІЯ, ПРО ЯКУ НЕ ХОЧЕТЬСЯ ЗГАДУВАТИ
-- На Перечинщині вам доводилося розкривати й недавню страшну історію, коли коханець утопив у річці дитинку своєї пасії, бо заважала їм “любитися”...
-- Це жахлива історія, про яку, чесно кажучи, навіть не хочеться згадувати. Вбити беззахисне дитя -- це ж у людини взагалі нічого святого за душею немає! Не краща й 21-річна горе-мати, котра сама якщо й не вбивала, то прекрасно знала, що сталося, й мовчала. Навіть більше, дитина була їй абсолютно не потрібна, і своєю безпутною поведінкою вона, вочевидь, підштовхнула вбивцю до того, що він наробив. Обоє напередодні пиячили всю ніч, а наступного дня пішли на річку купатися. Доки горе-мама спала на березі (це вона так каже), 19-річний коханець-негідник потягнув до води 3-річне дитя, затиснув рукою рот й утопив... Зловмисник засуджений на тривалий термін ув’язнення. Гадаю, на “зоні” з ним проведуть відповідну роботу... Бо навіть у злочинному середовищі існують свої неписані закони, моральні критерії, через які не можна переступати.
-- Заріжуть або “опустять” за скоєння вбивства дитинки?
-- Усе може бути...
МУКАЧІВСЬКА БАНДА
-- Щось недобре коїться з молодим поколінням. Ось у Мукачеві, знаю, ви «взяли» минулоріч організовану злочинну групу -- п’ять молодиків, які нападали ночами на перехожих, били й грабували. Розкажіть детальніше про розкриття цього зухвалого злочину.
-- Ця кримінальна справа скерована в суд. Стосується вона злочинної групи, яка складалася з п’яти молодих жителів Мукачева віком 14-20 років. Один з них -- студент юридичного (оце так!) факультету вищого навчального закладу. У складі групи був і раніше судимий за скоєння розбійного нападу. Троє хлопців, два з них рідні брати, -- вихідці з малозабезпечених родин. До слова, наймолодший із учасників був чи не найбільш зухвалим. Невеликий на зріст 14-річний хлопчина активно займався спортом. Але свою фізичну силу спрямував не туди, куди слід...
Злочинці чітко розподілили між собою ролі. Молодші учасники групи вистежували вечорами в барах нетверезих відвідувачів, які мали при собі чималі суми грошей, дорогі мобільні телефони, інші коштовні речі. Коли потенційні жертви збиралися після вживання спиртних напоїв додому, брати виходили за ними й повідомляли по мобільному телефону своїм трьом старшим спільникам маршрут їхнього руху. Далі зловмисники нападали на людей у темних провулках та дворах, били й забирали все цінне. Наразі задокументовано шість таких випадків, але є оперативна інформація, що жертв було понад десяток.
Вражає жорстокість, з якою негідники скоювали злочини. Одній з жертв, 20-річному хлопцеві, проламали бруківкою череп. Людина 52 дні пролежала в комі і вижила, хоча залишиться інвалідом. Це, мабуть, безпрецедентний в історії закарпатської медицини факт, коли пацієнт вийшов з затяжного коматозного стану. До слова, дружина цього молодого чоловіка на той час була вагітною й от-от мала народжувати. А коли народила дитинку, то чоловік усе ще перебував у реанімації.
ЗЛОЧИННА ХВИЛЯ ЛИШЕ НАКОЧУЄТЬСЯ
-- Тепер, у часи економічної кризи, в державі побільшало саме корисливих злочинів: крадіжок, пограбунків, розбійних нападів тощо. Чи відчула вже це закарпатська міліція?
-- Так, звісно. Повертається ситуація 90-х років. Хоча, на мою думку, злочинна хвиля, що наступає на суспільство, наразі лише розкачується, а вихлюпнеться назовні трохи пізніше. З початку року вже маємо в області низку зухвалих розбійних нападів, чого минулоріч у такий час на Закарпатті не спостерігалося. Турбують й крадіжки. Але міліція працює над виявленням та затриманням злочинців. У Рахові, наприклад, був розкритий зухвалий розбійний напад. Ввечері двоє невідомих у масках зайшли з пістолетом, який стріляє гумовими кулями, в помешкання потерпілого й вистрелили для страху в стіну. З цієї оселі забрали майже вісім тисяч гривень. Злочинці отримали “наводку” про те, що потерпілий напередодні продав квартиру й у нього є гроші. Розбійників -- трьох молодих жителів Рахівщини невдовзі затримали, вилучили й знаряддя скоєння злочину -- перероблений стартовий пістолет.
-- А як справи з розкриттям найрезонанснішого поки що за цей рік на Закарпатті злочину -- розстрілу ввечері, 5 лютого, в джипі “Тойота-Лендкрузер” 39-річного ужгородського підприємця?
-- Ми встановили зв’язки потерпілого бізнесмена, який, до речі, вів досить прихований спосіб життя. У 1993 році він переїхав на Закарпаття з Донецької області, де, за оперативною інформацією, мав зв’язок із злочинним світом. Того ж року його затримали працівники СБУ за контрабанду горілки, і він був засуджений. У загиблого вилучили пістолет Макарова. Тобто, він сам мав проблеми із Законом, хоча, зрозуміло, це абсолютно не знімає вини з його убивць.
Тепер ми з’ясовуємо, яке економічне підґрунтя було у цього злочину. Скоріш за все, тут не обійшлося без грошової причини. Або сам убитий був комусь винен, або йому заборгували й не хотіли розраховуватися. Однак стверджувати про мотив скоєння вбивства поки що зарано. Версій дуже багато. Одне, що можна впевнено сказати: вбивство скоєно на дуже високому професійному рівні. Це далеко не простий злочин. Кіллер, як у кіно, залишив на місці пригоди пістолет із глушником. Цікавою є й сама зброя. Це пістолет “Браунінг” калібру 7,65 мм бельгійського виробництва 1922-го року взірця, виготовлений у 30-50-х роках минулого століття (точної дати виготовлення на пістолетах тоді не ставили). Глушник теж заводського виробництва. Це була колись зброя “спецназу”. Незважаючи на те, що пістолет дуже старий, з нього за весь цей час, як засвідчила експертиза, було зроблено не більше двадцяти пострілів... Тобто зброя перебувала в ідеальному стані.
-- Невже немає жодних свідків? Адже вбивство сталося у людному місці в Ужгороді, лише о сьомій вечора…
-- Справді, це дуже людне місце, поруч жіноча консультація. Сюди потерпілий приїхав з водієм. За словами останнього, бізнесмен сам попросив його вийти з машини. Отже, мав важливу зустріч, на яку його викликав хтось із добре знайомих людей, кому він довіряв...
“ПРО ПЕНСІЮ ЩЕ НЕ ДУМАЮ”
-- Торік чимало досвідчених закарпатських міліціонерів, в тому числі й з карного розшуку, пішли на пенсію. Ви як, ще не думаєте про заслужений відпочинок?
-- У мене вже є потрібна для пенсії вислуга: 20 років “чистими”, а в пільговому обчисленні -- понад 26. Але хочеться ще працювати, подивитись, як розвиватиметься наша служба. Тепер у нас в розшуку багато молоді, яку треба вчити розкривати резонансні злочини. Торік середній вік закарпатського розшуку був 25-26 років, коли ще в 1997-1998 роках -- 33-34 роки. Професійне ядро цієї служби повинні становити люди, котрі пропрацювали в розшуку не менше десяти років.
-- На завершення, пане Василю, що б хотіли побажати своїм колегам?
-- Бажаю завжди повертатися додому живими й здоровими. Кожен працівник міліції -- це син, чоловік, батько для своїх близьких, годувальник сім’ї. В усі часи саме в карному розшуку було найважче служити. Щастя вам усім, колеги, здоров’я, добробуту у ваших сім’ях та оперативних успіхів у роботі!