Догоріла свічка поета-гумориста Івана Фотула з Черника на Свалявщині (ФОТО)

Позавчорашньої ночі у невеличкому свалявському селі Черник перестало битися серце талановитого поета-гумориста, байкаря, публіциста, етнографа, філософа, різьбяря, бджоляра, садівника, мисливця і просто чудової людини Івана Андрійовича Фотула. Догоріла свічка друга, батька, дідуся, брата, побратима, односельця і дуже скромної та працьовитої людини. Покійний мав багато різних захоплень, він часто зустрічався із творчими персонами регіону та виїздив із ними на пленери, влаштовував різні фести, де вони малювали, а він писав.
    До слова дар мав не позичений, а від Бога! Власний -- із купелі, материнського лона. Прикро писати, але білий світ він покинув у розквіті духовних і фізичних сил -- 10 травня 2019 року йому виповнилося шістдесят дев'ять літ. Звісно, як і кожен із нас, мав наміри, ідеї, задуми, виношував плани з приводу святкування майбтнього 70-річчя. Але не судилося...
     До ювілею не дожив -- помер удома після легкого нездужання. Кілька разів ходив до лікарів, але діагнозу точного не давали. Як відомо, він давно жив удівцем, мав трьох синів, які мешкали окремо, тож рідна сестра Надія, яка завідує сільською бібліотекою, спілкувалася з братом найчастіше. Вона з болем у серці та гіркотою на душі розповіла про цю втрату -- для родини, для творчого братства Свалявщини й закарпатського краю загалом. За життя Іван Андрійович написав і видав понад 20 поетичних книжок -- переважна більшість із яких -- це міні-вірші, гумор, іронія, сміховинки тощо. Закарпатці з великою охотою читали його мініатюрну поезію -- і, звісно, сміялися з дотепного, влучного, гострого слова черниківця. А "звучало" воно з приводу найактуальніших тем сьогодення -- він таврував те, що заважало людям жити та творити, завдавало клопоту. Поет-байкар мав щедре серце, чесний і добродушний характер, зажив слави совісної, привітної, порядної й жартівливої челядини. Прощай, друже! Ти вже не писатимеш. Шкода, дуже жаль! Наші серця оповиті журбою. Субота -- останній твій день серед нас. Черник і всі, хто І. А. Фотула знав, хто з ним контактував, хто його читав, зі сльозами на очах проведуть його в останню земну дорогу. Спасибі, що ти був, що ти на цьому світі жив і стільки багато по собі файного залишив -- у багатьох аспектах, віршованих книгах насамперед.
До речі, Іван Фотул був і моїм давнім товаришем, адже ми познайомилися десь 45 років тому -- я був школярем, а він завершував навчання у Свалявському політехнікумі. Але разом ходили на засідання творчої літстудії, яка діяла при редакції тодішньої свалявської райгазети "Ленінський шлях" (голова -- теж на сьогодні уже покійний поет Іван Петровцій). Ось там я уперше слухав їхні вірші, а згодом, як виявилося, обом цімборам змушений писати співчуття та некрологи. Вічная вам пам'ять!
Михайло СИНЬООКИЙ