Нелегальна міграція безпосередньо зачіпає Закарпаття

Саме через територію Закарпатської області проходить значна кількість каналів переправки «нелегалів» з країн Азії та Африки у країни Євросоюзу. Контрабанда людей стала за останні роки досить звичайним явищем.

Нікого вже, наприклад, не дивує поява на вулицях закарпатських міст гостей з екзотичних країн. Навіть впіймані «на гарячому», при незаконному перетині кордону, вони дуже рідко повертаються у рідні краї. Найчастіше просять притулку в Україні, аби згодом знову спробувати прорватися у омріяну Європу.

Прикордонники не бажають працювати за 1000 гривень

З кожним роком нелегальних мігрантів тільки більшає, а проблема ніяк не вирішується. Як зазначає більшість журналістів сприяє контрабанді живого «товару» та цигарок не тільки недосконалість українського законодавства, але у першу чергу майже суцільна корумпованість нашого суспільства. А у серпні 2008 року у значної кількості прикордонників, що служать за контрактом закінчилася дія контрактного договору. Існували серйозні побоювання, що багато хто продовжувати його не буде. Пов’язано це з малою зарплатою, важкими і некомфортними умовами праці. Факт - кількість прикордонників на західних заставах невпинно скорочується. Чи не станеться ситуація, коли наші кордони взагалі нікому буде охороняти?

Прикордонник наш не спить?

Вже з осені цього року на західному кордоні України військові нестимуть службу лише за контрактом. «Строковиків-прикордонників у нас більше не буде», - нещодавно заявив керівник Західного регіонального управління Державної прикордонної служби Артур Горбенко. Нині на західному кордоні залишилося ще близько 300 військовослужбовців-строковиків. Утім, восени вони звільняються (і ще невідомо чи забажають залишаться працювати за контрактом). Такі нововведення відповідають програмі розвитку Державної прикордонної служби, розрахованої до 2015 року. Прикордонники фактично стали першими серед військових формувань в Україні, які повністю переходять на контрактну основу (до речі, для повного переходу української армії на контрактну основу з 2010 року, за підрахунками фахівців, необхідно понад 40 млрд. гривень).

Зараз у Львівському, Мостиському, Чернівецькому, Мукачівському, Чопському прикордонних загонах і кінологічному навчальному центрі в місті Великі Мости служать понад 15 тис. осіб. Цього року потрібно набрати понад 4 тис. контрактників. Контракт найчастіше укладають на 3 або 5 років, військовослужбовці можуть продовжити його за власним бажанням. Однак таких стає все менше, адже початкова місячна зарплата контрактника – всього близько тисячі гривень.

На кінець літа західний кордон (протяжністю понад 1300 км) було укомплектовано контрактниками на 73 відсотки. Керівництво прикордонної служби вважає, що проблем не існує. Хоча всі обіцянки залишаються невиконаними – ні високої зарплати, ні достойного житла контрактники так і не побачили. А забезпечення службовими помешканнями, які мали переобладнати з колишніх казарм за європейськими стандартами також дуже сумнівне.

Схеми переправки нелегалів відбудовані з Києва

Нещодавно журнал «Український тиждень» присвятив проблемам західного кордону на Закарпатті весь номер. А їх накопичилося чимало у всіх сферах. «Охоронці кордону офіційно запевняють: переважну більшість порушників вони ловлять. Однак коли вимикається диктофон, прикордонники визнають: затримати вдається лише нелегалів, котрі не домовилися з місцевою мафією», - ось такі реалії сьогодення.

Більшість охоронців кордону, з якими вдалося поспілкуватись журналістам, переконані: боротися з нелегальною міграцією заважає не брак кадрів і сучасної техніки, а корупція. Часто мала зарплата штовхає прикордонників на співпрацю зі злочинцями. Наприклад, на заставі «Велика Бійгань», що на Берегівщині, нещодавно стався випадок, коли було підкуплено прапорщика, аби той не помітив великої групи мігрантів. У прикордонника серйозно захворів син, йому терміново була потрібна велика сума грошей на операцію. Тож прапорщик погодився під час свого чергування заплющить очі на нелегальний перетин кордону. Однак наступний патруль помітив ознаки порушення кордону й доповів керівництву. Під час наступної спроби провести нелегалів прикордонника затримали разом із замовниками. Зараз він перебуває в СІЗО і очікує вироку суду.

Звісно, буває, що спроби підкупу роблять заради перевірки і співробітники прикордонної розвідки та СБУ – аби виявити нечистих на руку прикордонників. Хоча що дають подібні рейди – невідомо. А ось один з відставних прикордонників розповів історію про те, як його колега покінчив життя самогубством після того як відмовився співпрацювати з місцевою мафією.

Подібні історії мали б не тільки шокувати громадськість. Будь-яка спроба корупції на кордоні мала б бути під суворим наглядом Служби безпеки України. Однак не все так просто.

За словами співробітника закарпатської міліції Олексія (його прізвище не розголошується) «дахуванням» доставки нелегалів займається особисто керівництво нашого СБУ. «Спочатку «чорноту» привозять до обласного центру – Ужгорода, що є справжньою «сортувальною станцією» нелегальної міграції, – стверджує він. –. Подумайте самі, це ж їх везуть сюди аж зі східного кордону. Невже це так просто? Але ж привозять без жодних проблем!»

Інформатор назвав журналістам конкретні прізвища й посади тих, хто, на його думку, причетний до нелегальної міграції. Редакція «Українського тижня» в свою чергу звернулася до Служби безпеки України з проханням прокоментувати цю ситуацію. В центральному офісі СБУ повідомили, що службових розслідувань стосовно згаданих посадовців не проводилося. І висловили припущення: хтось спеціально поширює негативну інформацію про правоохоронців, аби завадити їм виконувати службові обов’язки.

Однак офіцер закарпатської міліції твердить, що структура переправки нелегалів та усієї контрабанди вибудована з Києва. І все робиться так, аби ця схема залишилася. На всіх рівнях.

«Ловлять тільки тих, хто не платить»

Возити «чорноту» – саме так закарпатці називають промисел із переправки мігрантів через кордон. Співробітник міліції Олексій каже, що після прибуття в Ужгород нелегальних мігрантів розміщують на двох промислових базах. Звідти ночами їх розвозять по селах, а далі – на черзі перетин кордону. «За місяць через Гуту, Сторожницю, Соломоново, Великий Березний перекидають мінімум тисячу людей», - стверджує офіцер. За переправку одного мігранта навар складає $1,5-2 тис. Тобто за місяць набігає до 2 мільйонів доларів.

«Яким чином заступник начальника внутрішньої безпеки за 2 місяці заробляє на Audi-8 при зарплаті в 3 тис. грн?» - питання залишається без відповіді. Адже ця модель престижної іномарки коштує приблизно $80 тис. доларів…

Після того, як нелегалів доставили до конкретних сіл, іде наступний етап – безпосередньої переправи через кордон. Наприклад, село Гута Ужгородського району. Тут розташоване одне з найпопулярніших місць для нелегального перетину кордону. Від села до словацького кордону не більше 2 км. У Словаччині досить лояльне до нелегальних мігрантів законодавство, тут, навіть якщо тебе спіймали, можна відразу просити політичний притулок. Так можна уникнути депортації. А пункт тимчасового утримання на відміну від режимного «Павшино» під Мукачевим, по суті є звичайним гуртожитком. У першу ж ніч більшість шукачів європейського щастя звідти втікає та прямує далі на Захід.

«Раніше взагалі не було проблем домовитися, щоб нелегалів перекинути, – каже далі Олексій. – Прикордонники були бідніші… Тепер стало трохи складніше – не всі керівники застав ідуть на контакт із контрабандистами. Возити «чорноту» стало дорожче – адже ще є впливовий посередник, через якого треба домовлятися».

Чи легко пройти через кордон? «В Гуті півсела на цьому заробляє, – сміється місцевий житель Микола. – Найголовніше – домовитися з людьми в погонах». За певну суму отримуєш інформацію: де й коли бути на кордоні. Наприклад, кажуть, що о 23.45 словацький патруль пройде, а наступний буде хвилин через сорок. Цього буде цілком достатньо. Але навіть якщо попадешся, в тебе є всі шанси викараскатися – тільки гроші плати. Микола переконаний – ловлять переважно тих, хто не хоче ділитися.

Боротьбу з нелегальною міграцією українських правоохоронців закарпатський офіцер Олексій також вважає бутафорією: «Ловлять тільки тих, хто намагається займатися цим без їхнього дозволу та не платить». І якщо навіть спіймають, то не факт, що справа дійде до суду. Адже «свій» прокурор зробить усе, щоб справу за ст. 332 Кримінального кодексу (незаконне переправлення осіб через державний кордон України; від 2 до 7 років позбавлення волі) перекваліфікували на адміністративне правопорушення.

Спокуса заробити на нелегалах залишається…

Переважно незаконні мігранти потрапляють до нас з території Росії. Потім акумулюються у великих містах, переміщаються до західного кордону, а звідти невеликими групами – в Євросоюз. Якщо спроба невдала, то після затримання нелегал потрапляє до пункту тимчасового утримання, звідки його або депортують, або передають міграційній службі. Всі нелегали, як один, одразу ж пишуть заяви про надання їм статусу біженця. І левова частка цих заяв отримує позитивну відповідь. До речі, в Ужгороді вже з’явилися юридичні контори, які спеціалізуються суто на нелегалах. Невдовзі більшість новоспечених «біженців» знову намагаються перетнути кордон – звичайно, нелегально…

Подорож із Азії до Європи коштує нелегальному мігрантові в середньому $15 тис, до 20% з них дістається українським контрабандистам. Для бідних втікачів із країн третього світу така сума – шалені гроші. Нерідко вони продають для цього навіть власні органи. Принаймні, в спійманих у Україні нелегалів час від часу знаходять характерні сліди від видалення нирки. Загалом український бізнес на нелегалах оцінюють щонайменшу у суму в $ 125 млн. на рік.

Всього затримують всього 45-50 % нелегалів від їх загальної кількості. В закордонних колег відсоток затримання набагато більший. Нещодавно були озвучені оцінки діяльності української прикордонної служби з боку структур ЄС. Щодо протидії нелегальної міграції звучала й критика – саме по словацькій ділянці кордону, що є сьогодні найбільш проблемною.

«Потік нелегалів контролюють зі столиці, - вважає Віктор Чумак, директор програм політичного аналізу та безпеки міжнародного центру перспективних досліджень. – Усі чудово розуміють, що переправляти нелегалів через кордон без посередництва СБУ, МВС чи прикордонників за сучасного рівня охорони кордону майже неможливо».

Найпоширенішим варіантом корупції у наших чиновників є «злив» інформації. Тобто потрібним людям дають потрібну інформацію про найкращі та найбезпечніші варіанти переправлення нелегалів. Це робиться на конкретному рівні.

«Риба завжди гниє з голови, - каже Віктор Чумак. - Я зовсім не виключаю, що ці корупційні схеми тягнуться з самого низу до самого верху – Києва – в усіх причетних правоохоронних та силових структурах».

Однак реальних доказів цього немає. Випадки затримання «на гарячому» нечистих на руку правоохоронців можна порахувати на пальцях однієї руки. Але, як відомо, не спійманий – не злодій… Хоча варто додати й те, що наші прикордонники стали набагато активніше співпрацювати зі своїми європейськими колегами – тож якість охорони кордону різко зросла. Простий, непідготовлений прорив тепер здійснити майже неможливо.

Однак возити "чорноту" досі залишається великою спокусою для українських прикордонників. Варто порівняти зарплатню прикордонника і заробітки тих, хто переправляють нелегалів. «Сидиш безвилазно на заставі, не спиш, жінку бачиш раз на 4 дні – й отримуєш за це півтори тисячі гривень, – бідкається один з закарпатських прапорщиків. – А в тебе ще кожен уряд забирає всі пільги. Наприклад, раніше мені та дружині оплачували квиток на проїзд, коли я їхав у відпустку. Тепер усе забрали». На заставі «Велика Бійгань» замість кількох десятків штатних бійців залишилося 18. Аналогічна ситуація спостерігається й на інших постах на західному кордоні...

Аліна Шевчук, вільний журналіст "ХайВей"