Українцям на замітку! Що прийнято робити у Дмитрівську поминальну суботу

2 листопада — остання батьківська субота в 2019 році, коли прийнято поминати покійних батьків. Звичайно, ніхто не забороняє згадувати в будь-який інший день, але за традицією, православні християни в суботу перед Дмитрієвим днем, ходять в церкву і на цвинтарі, щоб згадати про покійних родичів. Сьогодні розповімо про те, чому саме цей день обрали, звідки пішла традиція і що прийнято робити на Дмитрівську суботу.

Історія поминального дня

Прийнято вважати, що Дмитрівська батьківська субота стала особливим днем пам'яті у зв'язку з подіями на Куликовому полі. Але українські історики і релігієзнавці говорять про більш глибоку історію цього дня. Незважаючи на незгоду Російської православної церкви, є теорія, що на початку листопада язичники проводжали теплу осінь і згадували покійних. І незважаючи на прихід християнства, давня традиція залишилася. А дату прив'язали до дня пам'яті святого Дмитра Солунського. Таким чином, православна традиція замінила язичницьку, створивши на основі звичного дня пам'яті предків, Дмитрівську поминальну суботу.

Сам день пам'яті був виключно слов'янською традицією, тому він довгий час не записувався у книгу богослужінь.

Традиційні назви

Так як свято сягає далеко в історію, цей день в різний час називався по-різному. Крім того, слов'яни різних регіонів придумували свої асоціації з цим днем. Наприклад, українці називали Дмитрієву суботу Дідовою суботою, Дідовою вечерею і Осінніми Дідами. Давні українці віддавали шану померлим предкам багато століть саме в цей день, незважаючи на назви і релігію.

Росіяни теж називали суботу Дідовою, але частіше - Дмитрівською або Вселенською. Така ж традиція збереглася у болгар, білорусів, сербів і македонців.

Православні традиції

У Сербській православній церкві Дмитрівська субота входить в число чотирьох головних поминальних субот року. Поминальні обряди відбуваються в п'ятницю і в суботу.

У деяких регіонах Болгарії Дмитрівська субота теж вважається одним з найбільш важливих поминальних днів року. Іноді її назначають перед Дмитрієвим днем, а рідше - після нього. Більш поширена у болгар Михайлівська субота, коли ведеться служба про упокій. 

Російська традиція Батьківської суботи пов'язана з Куликівською битвою і вже вважається православним святом, яке записують в книгу богослужінь, як офіційну поминальну службу. У році, що минає, це остання поминальна субота. Наступна традиційна дата буде 10 лютого.

Католицька традиція

Незважаючи на те, що православна церква намагається створити кордон з римо-католицькими традиціями, деякі свята у нас збігаються. Цікаво те, що День всіх померлих щороку відзначається у католиків відразу після Дня всіх святих - 2 листопада. Історія свята пов'язана з Днем всіх святих - загиблих мучеників заради християнської віри. У цей день прийнято також, як і у православних християн, ходити в церкву, на кладовище і у сімейному колі згадувати померлих предків.

Для Української греко-католицької церкви 1 листопада теж вважається важливим релігійним днем. Цього дня 1944 року помер Митрополит Андрей Шептицький, який став знаковою постаттю в українській історії та релігійному житті держави.

Діди в Україні

Тіні наших предків неодноразово з'являються у традиційних святах. Поминальні дні, такі як Дмитрівська субота - це один із проявів культу предків, який зародився у слов'ян ще в стародавні часи. Варто зауважити, що вихваляння предків було популярним явищем у язичників, ми багато чого перейняли у них, приходячи на могили в поминальні дні. Діди - так називають поминальну суботу на початку листопада - це день пам'яті близьких родичів. У християнській культурі прийнято не тільки молитися про душі померлих, але й відвідувати могили родичів.

Крім того, що логічно прибрати могили перед тривалою зимою, зібрати опале листя і привести в порядок могильні плити, багато православних звикли здійснювати обряди на могилах. Наприклад, поминальні обіди, які не є християнською традицією. Вважається, що поминальний обід повинен бути гарячим, щоб духи могли вдихати пар від їжі.

Православна церква закликає всіх парафіян у п'ятницю перед поминальною суботою прийти на вечірню службу, подати панахиду і замовити молитву за покійних. У Дідову суботу прийнято йти на цвинтар, відвідати місця поховання близьких родичів. Ті, хто не може в цей день піти на цвинтар, повинні вдома, в колі близьких родичів зібратися і згадати тих, кому варто дякувати за появу на світ. 

Часто, в суботній вечір, українці збиралися за поминальним столом, вірячи в те, що діди (предки) відвідують їх. Деякі, залишають вільне місце для недавно померлого, залишаючи на тарілці шматочок ласощів. Або, ставлять на полицю з фотографіями чарку з алкоголем і шматочок хліба.

За давньою традицією, вважалося, що в суботу поминають дідів - чоловіків предків, у п'ятницю жінок, а в четвер дітей, які померли, не досягнувши повнолыття. Кожного померлого називали по імені, згадували їх і пили не цокаючись.

Традиції, прикмети та домашні обряди

У поминальну суботу прийнято прибирати вдома, звільняти житло від старих непотрібних речей. Зазвичай, саме цей день і є завершальним етапом підготовки до холодів. В селах вже зібрано врожай, в льохах вже заготовлена їжа, будинки утеплені.

Увечері в п'ятницю треба принести панахиду. Зазвичай, це пісні продукти: крупи, цукор, сезонні фрукти і овочі, хліб, чай і тд. З самого ранку в суботу люди ходять в церкву, в цей день служать велику панахиду, записки вже не приймаються.сля ранкової служби треба йти на кладовище. Деякі православні звикли влаштовувати поминальні обіди на могилах, інші вже пішли від цих традицій. Незважаючи на те, що традиція пити алкоголь існує, вона не є православною. Тому, краще уникнути випивки у цей день - так робили давні українці, але серед віруючих це не прийнято. Також, заборонено голосно розмовляти на могилах і веселитися. Треба провести поминальні обряди тихо і спокійно, без сварок і крику.

Ті, хто не може бути на могилі покійного родича у цей день, повинен молитися вдома. Бажано накрити поминальний обід вдома, з близькими і згадати родичів.