В Ужгороді двір на вулиці Залізничній за три роки не впізнати (ФОТО)

Своє затишне і прикрашене подвір'я на міський конкурс благоустрою подали ужгородці, котрі мешкають за адресою, вул. Залізнична №4/22. "Ідея створити майданчик та привести до ладу двір, в якому живемо, виникла навесні 2009 року.

Гуляючи з дітками, зрозуміли, що двір величезний, а пустий, брудний, у ямах... Малечі просто нема чим зайнятися. Коли наші дво- та трирічні діти почали руками згрібати пилюку і робити з неї пасочки, стало зрозуміло: треба негайно діяти, адже допомоги, як не прикро, чекати нема від кого, - розповідає ініціатор перетворення подвір'я Ольга Павлова, подаючи цікаву хронологію подій. А фотографії ілюструють – як було і як є тепер (а саме як виглядала дорога близь будинків до початку робіт; як мешканці працювали на облаштуванні двору і, звісно, який вигляд їхнє подвір'я має сьогодні.

2009 рік
Скликали мешканців. Вирішили збирати гроші. Сума невелика – по 20 гривень. В результаті отримали суму в 2200 гривень. Цих грошей вистачило, аби закупити три КАМАЗи землі (вирівняли поверхню на дитячому майданчику і використали в клумби), облаштувати квітники вздовж усього будинку (закупили шини, розфарбували їх, засадили квітами), замовили і встановили пісочницю, завезли пісок, замінили покриття лавиць, пофарбували їх (а також поштові скриньки, відремонтовану власними силами гойдалку, що залишилася з радянських часів), побілили бордюри... Того ж року вдалося домогтися, аби з території двору демонтували величезні труби, що належали тепломережі, однак не функціонували, оскільки будинок відрізаний від теплопостачання. Натомість труби слугували смітником і прихистком пацюків. До речі, пацюків ми труїли теж власним коштом.
Болючим питанням була дорога. Нам вдалося розрівняти грейдером поверхню, де це було можливо, і засипати щебнем з мучкою (якого насправді необхідно у кілька разів більше). Це “косметична” поцедура, але на більше в нас не було коштів. Хоча це дрібниця, однак результат видно одразу: величезна калюжа, яка щоразу утворювалася посеред двору після дощу, зникла. Добре і водіям, і пішоходам.
Крім того, на прибудинковій території насадили багато молодих дерев. Деяким старим вербам “підчистили” крони, аби вони не становили загрози мешканцям (були випадки, коли важке старе віття ламалося від вітру).
Потім постало питання встановлення ігрового комплексу. І тут виникла проблема, адже зібрати 40, 50 чи то 60 тисяч гривень нам, на жаль, не під силу. Одна з політичних структур пообіцяла допомогти, однак…

2010 рік
Цей рік став знаковим для всіх мешканців, адже, крім того, що було доведено “до розуму” територію: понасаджувано нові дерева, розчищено територію від заростів, заново пофарбовано лавиці, клумби, облаштовано квітники, — на зібрані кошти замовили нові лавиці, гойдалку, смітник. Але найбільшою справою того року стало асфальтування території двору і встановлення зливової каналізації. Ці зміни відчули усі, адже з дорогою у нас завжди були проблеми: величезні вибоїни, бруд, пилюка. Пройде дощ — в ямах стоїть вода (каналізації ж нема) — ні пройти, ні проїхати. Що робилося навесні та восени під час затяжних дощів та злив — страшно пригадати.
З повноцінним дитячим комплексом, на жаль, не склалося і цього разу. Деякі потенційні спонсори обіцяли подарувати саджанці сакури, та все лишилося тільки на рівні обіцянок. Шкода, бо ми так мріяли аби вже цієї весни у нас цвіли кілька рожевих деревцят.

2011 рік
З приходом весни питання облаштування двору знову стало актуальним. На залишок зібраних минулоріч коштів вдалося купити іще 9 кубометрів землі. Дооблаштували квітники. Тепер, днями, плануємо пофарбувати бордюри. Хотілося б відзначити, що участь у суботниках беруть і діти, і дорослі, і пенсіонери. Зазвичай біля кожного під’їзду на дошках оголошення розміщуємо інформацію про день і час, і люди радо працюють.
Почувши про конкурс, мешканці зраділи, адже це шанс прикрасити наш двір чудовим деревом — сакурою. Та справа і не стільки в дереві чи в участі у конкурсі. Набагато важливіше — не підлаштовуватися під короткотривалі конкурси, тимчасово облаштовуючи двір, а проводити систематичну роботу і не спинятися на досягнутому.
Звичайно, можна було б чекати на допомогу від влади, ЖРЕРу чи просто доброго багатого дяді... Однак, реальність показує, що чекати довелося б дуже довго. Але тут жити нам і нашим дітям. Своїми діями ми подаємо їм приклад. А кожному хочеться, аби його дитина мала щасливе дитинство і виросла порядною людиною, свідомим громадянином своєї країни. Ми зробили те, що було в наших силах. Зупинятись на цьому не збираємося, адже тепер наше кредо – це відома, але багатьма забута стара істина: “Хочеш змінити світ – почни з себе!”.

Від імені мешканців будинку №4/22, вул.Залізнична., м.Ужгород,
Ольга Павлова