Євреї на Підкарпатській Русі

Згідно перепису населення проведеного Чехословацькою владою у 1921 році на Підкарпатській Русі мешкало 93-и з лишком тисячі чоловік котрі за віросовіданням записали себе юдеями, а в 1930 році в краї мешкало вже 102540 євреїв, виходячи з інформації про релігійну приналежність.

Відносно чисельності за переписом від 1840 року, коли євреїв було 21 з половиною тисяч, чисельність зросла майже у 5 разів, а в 1941 році у Підкарпатті їх було вже 162 тисячі. Однак слід відмітити, ці дані вже відображають чисельність, коли в склад Угорщини увійшли землі анексовані у Словачини.

У 1920 році Празький щорічний вісник провів опитування серед єврейських общин у Чехословацькій державі. Підсумки опитування були оприлюднені у 1921 році. Найбільше євреїв мешкало у Мукачеві-16000; з них 2 тис. платили податки, мали свої школу і синагогу, 6 равінів і своє кладовище; в Ужгороді мешкало 8000 євреїв, котрі розмовляли мадьярською і на ідиш, 750 платили податки, 34 були службовцями; на Верховині, у Нижніх Воротах тоді мешкало понад 900 євреїв, 100 з них платили податки, розмовляли на ідиш, молилися в 3-х синагогах, з-є були службовцями.Мали євреї і своє кладовище.Найменше євреїв мешкало у Чопі; без жодного права голосу, податки платили 70 членів общини, була синагога і кладовище.

Інформація що була зібрана під час депортації дає змогу уявити який був соціальний і економічний статус. Списки депортованих у табори смерті являються достовірним джерелом про кількість єврейських сімей у краї, і їх суспільний стан, яке у них буле житло і щільність населення у ньому. Згідно цих джерел можна зробити висновок, євреї селились поряд один з одним, а їх оселі зазвичай знаходились по-ближче до центру поселення. В основному працювали в торгівлі лісо – і пиломатеріалами, серед багатіїв були равіни і директори банків, лікарі й адвокати. Більшість цегельних заводів, а також фабрики по виробництву скла і електричних лампочок належали євреям.

Разом з тим деякі джерела свідчать про жахливі умови крайніх злиднів. Звичайними продуктами харчування були хліб з кукурудзи, сир з овечого молока і овочі. М”ясо, як і русини юдеї споживали дуже рідко. Але жодних свідчень про голод не виявлено.

Історія євреїв Підкарпатської Русі- це історія про переселення на землі і за їх межі. Євреї прийшли на Підкарпаття /сучасне Закарпаття/ з початком погромів у 1648-1649 роках в часи козацької Гетьманщини Богдана Хмельницького. Масово селитись на підкарпатських землях євреї почали у ХІХ ст., в основному через значний приріст єврейського люду у сусідніх землях.

Економічні труднощі сприяли напруженню у відносинах між корінними русинами. мадьярами і євреями. Для того щоб зберегти свою власність євреї мадьяризували свої імена. Батько давав сину прізище відмінне від власного; наприклад, Вольф на мадьярський манер писався Форкашем або по чеські Влчек. Євреї мали уніфіковані форми перекладу імен, змінюючи Евраїм на Фішел, або Зеві на Герш чи Герман. Коли єврей стикався з такими іменами, він одразу розумів його трансформацію, в той час, коли всі інші вважали ці імена різними. Взагалі ж такі варіації імен створювали і труднощі для митарів й чиновників Зовсім не було русинських імен…

Євреї впровадили також феномен “підставної особи”. Це була практика передачі власності за дорученням “партнерам” або “фіктивним власникам” свого єврейського добра- нерухомості або й цілого обійстя. Однак на практиці єврей продовжував управляти своєю власністю чи підприємством, виплачуючи якусь фіксовану платню підставній особі. Таким чином законне прикриття було забезпечене…