Закарпаття: Добре слово про совісного та чесного екс-банкіра!

"Привіт, давно не бачилися"-- мовби в унісон один одному заявили автор цих рядків і пан Фульга, 65-річний мешканець с. Н. Береги. Тепло з нагоди зустрічі поручкалися у самому центрі міста та, обмінявшись чисто людськими компліментами (просто так, для годиться), перейшли до новин. Спершу берегівських, відтак закарпатських, українських, поділивши їх на політичні, фінансові, кримінальні та побутові. Слід сказати, що А. Фульгу, відомого на теренах Берегівщини економіста та банкіра, знаю з тих пір, коли з диктофоном у руках вперше прибув у вже згадуване село писати якийсь матеріал. Тему точно не тямлю, але було це ще за життя тамтешнього голови колгоспу ім. Леніна Тіберія Антоника. Здається, готував нарис з нагоди його 60-річчя. Якось, мовби побіжно, він на адресу А. Фульги зауважив: це -- наша економічна служба та надія завтрашнього дня. Колгосп понад тридцятирічної давності був одним із найбагатших у районі та входив у "п'ятірку" кращих у всьому Закарпатті. Це значило, що тут прибутково працювали всі галузі -- від рільництва, тваринництва, садівництва й аж до рибництва. У господарстві "їздило, гуділо, працювало та діяло" понад 150 одиниць техніки: це -- трактори, комбайни, автомобілі, в тому числі великовагові, кожен головний спеціаліст (головні бухгалтер, інженер, економіст, механік, бригадири) мав службову машину. Головний економіст Фульга у тому числі (голова великоберезького колгоспу їздив на "Волзі").
    Але згодом треба було кадрово зміцнити тодішнє відстале господарство у сусідніх В. і Н. Реметах "Зоря комунізму", тож доручили цю не завжди вдячну справу моєму візаві. Зрештою, це був наказ "зверху", тобто з районного "білого дому" -- рішення бюро райкому партії, яке не обговорювалося. Однак довго уродженець В. Березного тут не затримався -- тодішній представник Президента у Берегівському районі Михайло Товт із головним банкіром Закарпаття Валерієм Коляском запропонували йому очолити місцеву банківську філію "Україна". Ніби й вигідна посада, є кар'єрний ріст, до того ж у районі, але одне важливе "але" не дозволило цій людині сісти у крісло найголовнішого районного банкіра -- тут його  "займав" відомий фахівець цієї грошово-кредитної сфери пан Дубина. Не зміг цей статечний, культурний, добродушний, вдумливий і порядний молодий чоловік "посунути" заради власних амбіцій свого старшого колегу та на той час уже товариша (пан Дубина у Берегово приїхав з Волівця, а перед тим працював у Нацбанку України). Отож став його замом, згодом віддавши банківському ремеслу майже чверть століття, виховавши десятки чудових фахівців.
    Така його чітка позиція засвідчила про людяність, високу мораль і совісність. Ці ж риси, дивовижну скромність у тому числі, він проявляв дещо згодом, працюючи керівником філії "Приватбанку". Звідси й пішов на пенсію. Живе з родиною (дружина за фахом лікар), як уже писалося више, у селі Нодь Береги (саме таку назву воно має після перейменування). Клопотів удома -- хоч відбавляй: будинок, сад-виноград, сотини, кілька вуликів із бджолами тощо. Та іще сотня щоденних домашніх діл, особливо спекотного літа. Руки екс-головного колгоспного економіста, колишнього очільника "Зорі комунізму" та вмілого, завжди привітного банкіра-"грошозная" не мають спочину. У місто з села якщо й приїжджає, то у кав'ярнях не сидить, а оперативно вирішує справи та додому спішить. У с. Н. Береги, які великоберезнянцю стали вже рідними. До нової зустрічі, Миколайовичу!

Михайло ЮРЧИК

ЧИТАЙТЕ також: Закарпаття щороку скликає нудистів, хіпі, панків, рокерів і растаманів до водоспаду Шипот (ВІДЕО)