85% російського газу транспортується до Європи через ...закарпатські Часлівці

Невеличке село Часлівці неподалік Ужгорода, назва якого в Європі нікому нічого не скаже, відоме в Україні тим, що поблизу розташована газовимірювальна станція “Ужгород” Закарпатського лінійно-виробничого управління магістральних газопроводів ДК “Укртрансгаз” НАК “Нафтогаз України”.

Саме через цю станцію проходить 85% російського газу, який Україна транспортує для європейських споживачів, пише "Львівська газета".

Площа вимірювальної станції невелика, але це не заважає проходити через її територію аж чотирьом магістральним газогонам – “Долина-Ужгород-Держкордон-2”, “Союз”, “Уренгой-Помари-Ужгород” і “Прогрес”. За словами начальника управління Федора Лукіти, прокладені з різних частин Росії та України, неподалік українсько-словацького кордону вони сходяться, щоб у Часлівцях можна було провести замір об’ємів і параметрів газу, який прямує за кордон.

Технологічно процес транзиту блакитного палива виглядає так: на газовимірювальних станціях на східному кордоні України представники “Нафтогазу України” та російського “Газпрому” замірюють обсяги газу, які надходять в Україну і для транзиту, і для її власних потреб. Щоб газ пройшов зі сходу на захід нашої держави, потрібно приблизно добу. Тоді блакитне паливо, призначене для передачі європейським споживачам, вимірюють на станції в Часлівцях і передають від “Нафтогазу” до “Газпрому”, після чого газ, який знову став російським, перетинає кордон і проходить вимірювання вже на словацькій прикордонній станції.

Представники “Нафтогазу України” та російського “Газпрому”, які постійно чергують на газовимірювальній станції, лише контролюють покази приладів і щодоби підписують акти прийому-передачі газу. Заміри обсягів і якісних параметрів газу, що прямує за кордон, здійснює автоматика, а всі покази приладів фіксують на папері та в електронному вигляді. Такий “тристоронній” контроль унеможливлює будь-яке несанкціоноване використання газу та робить недоречними заяви російської сторони про те, що Україна нібито здійснює “технічні відбори” палива.

Щоправда, неритмічна подача газу до Європи іноді буває. Це трапляється здебільшого взимку, коли різко знижується температура – адже на транспортування додаткових обсягів газу з російських родовищ до західного кордону України потрібно дві-три доби. Щоб споживачі не відчували незручностей, у радянські часи на базі виснажених родовищ поблизу кордону збудували найбільший у Європі комплекс підземних сховищ газу – на території Львівської та Івано-Франківської областей. Це Більче-Волицьке, Дашавське, Опарське, Угерське газосховища на Львівщині та Богородчанське сховище на Івано-Франківщини, які в разі проблем можуть узяти на себе постачання в Європу блакитного палива. Звісно, якщо їх заповнять газом. Тепер Україна наповнює “підземки” згідно з графіком: за даними прес-центру НАК “Нафтогаз України”, на початок липня обсяг газу, закачаного до підземних сховищ із початку сезону закачування 2006 року, перевищив 6,5 млрд. кубометрів. Загалом цього року до підземних сховищ заплановано закачати 16,4 млрд. кубометрів газу.

Однак слід зауважити, що завантажені приблизно наполовину вітчизняні “підземки” ось уже другий рік обслуговують лише потреби України – 2005 року російський “Газпром” відмовився зберігати свій газ в українських підземних сховищах (саме його видавали європейським споживачам із “підземок” узимку або в “нештатних” ситуаціях). Україна ж, згідно з умовами транзиту, не зобов’язана страхувати постачання за кордон власними ресурсами, тож хто рятуватиме Європу від нестабільності поставок за раптових морозів, наразі невідомо.

Загалом українська газотранспортна система доволі складна. Вона налічує понад 37,5 тис. кубометрів газогонів, 71 компресорну станцію та, як уже зазначали, найбільший у Європі комплекс підземних сховищ. Натомість ніде, крім Закарпаття, немає такого місця, де на площі буквально в декілька десятків квадратних метрів сходилося б чотири транзитні газогони. “Проектна потужність газовимірювальної станції “Ужгород” становить 100 млрд. кубометрів на рік. Реально ж через неї проходить трохи менше газу, тому ці газопроводи ще мають запас для незначного збільшення транзиту”, – розповів Федір Лукіта.

До речі, побувати на унікальному об’єкті авторові цих рядків удалося разом зі знімальною групою британської телекомпанії ВВС, яка приїхала до Ужгорода шукати відповідь на запитання: чому активно мусують версію, що Росія хоче заволодіти українською газовою системою. І вони її знайшли. “Якщо Росія, яка володіє значними ресурсами газу, отримає контроль над найбільшою транзитною системою, вона зможе диктувати свої умови будь-кому в світі”, – підсумував свою розповідь про візит британський журналіст.