Бордельні соски-"негритоски", або Плюшкінські секс-походеньки

Липень 1990 року. Надворі віяв потужний "горбачовський" вітер. І будь-яка поїздка за кордон жваво обговорювалася краянами. А в так звану капіталістичну Федеративну Республіку Німеччини, Царство їй Небесне, — поготів. Аби дядько саме й жив у цій респектабельній країні. Мало того: не лише жив, але й уперше вислав на нашу тричленну родину візи. Врешті-решт поїхали лише ми з мамою, бо батько пожалкував витягти з жеба доволі шалені гроші — 2500 рублів.

ПАРОЧКА, ЗАБИВШИСЬ У КУТ КУПАЛИЩА, ТИХЕНЬКО КОХАЛАСЯ



Дядько Пішта (себто мамин рідний брат) зустрів нас у Празі й відразу запропонував піти на купалище (басейн) "відірватися". Стояла неймовірна спека, тому з пропозицією погодилися в кліп ока.

Я, 20-річний пацан, уперше дихав закордонним повітрям, і Чехія мене вразила добробутом. "Чим же пепічки не задоволені?!" — перманентно гризла мене думка. Другий шок я отримав, коли побачив, як одна парочка, забившись у кут купалища, тихенько кохалася. Відверто, на очах, здається, чоловік п'яти. "О Боже!" —

вигукнув я і прибіг до матері й дядька, тикаючи пальцем на дійство. Маму також від видовища "перемкнуло", а Пішта байдуже: "Все о'кей! Дует без комплексів. Ти ще Німеччину побачиш".

Отже, Дюссельдорф. Ходили по місту з роззявленими від подиву ротами. Дядько, щоб їх ще більше роззявити, завів нас і в секс-шоп. Кондоми, увесь штучний інструментарій для обох статей різних розмірів, різних кольорів, різних запахів — відповідно й різних цін. А у вітрині рисувалася велика гумова лялька з відкритим ротом. Сміху було!

На околиці Дюссельдорфа я заробляв в одного фермера 70-77 дойчмарок на день. Тож після першого тижня роботи я, совєтікус гомо сапієнс, вирішив одного вечора навідати один із місцевих будинків жриць кохання. На жаль, мою маму повії моментально "відфутболили" при вході. А я гордо зайшов у двір 4-поверхової хати. І що ви думаєте?! З довгого ряду сосок, які стояли зіпершись об стінку, першою підійшла до мене в купальнику... молоденька негритоска. На голову вища від мене, з досконало правильними рисами обличчя, ідеальною фігурою, з ногами від вух. Одне слово, чарівна. Приємно усміхнулася, засвітивши білими, як мармур, зубами й запитала по-німецьки: "З вами як розмовляти — по-німецьки, по-французьки чи по-англійськи?" Питання я зрозумів більше інтуїтивно, ніж розумом. "Пижитися" не буду: розгубився, горів від сорому, відняло мову. Вона це побачила, відчула, тому ініціативу взяла в свої руки: "70 марок за годину". "День роботи!" — думаю в оці-пенінні. Голова автоматично повернулася

вбік, і я кинув погляд на чарівну дівчину в рожевій міні. Негритоска культурно відступилася, ненароком махнувши перед очима білуватими долонями. Я ледве, ніби з гирями на ногах, підійшов до рожевої обраниці. "100 марок", - проінформувала теплим тоном кралечка.

Я почав приходити до тями. Побачив ніби в тумані навколо себе близько 10 "голодних" підлітків, юнаків, чоловіків. Вони спокійнісінько розглядали "товар". Опритомніти до кінця так і не зміг, тому вийшов...

Ціна послуг коливалася від 30 до 150 марок

Але вже в наступні вечори я там був свояком. Набрався нахабства "накрасти" зі столика майже 50 презервативів. До речі, ніхто й не забороняв: навпаки — заохочували, сподіваючись на мій толк.

Роздивлявся. У публічний будинок — три входи. Усі вікна — пронумеровані. Тобто повії

можуть виставляти напоказ свої зваби з вікна. Сподобалась вам якась соска — підходите й натискуєте на відповідну кнопку. Ваша пасія сходить і веде вас у свій номер — невеличку охайну кімнатку. Велике оригінальне ліжко, модерні шафа й тумбочка, два фотелі, велике дзеркало, інтимне світло розсіює люстра — ось увесь інтер'єр оселі жриці кохання. Працюють дівчатка, звичайно, позмінно. Ціна послуг тоді коливалася від 30 до 150 марок: це залежало і від пори доби. Були товсті й худі, були нормальні, були високі й низькі повії, скромні й нахабні, полі-глотки й "моноглотки", вродливі й уродливі.

Господи, ви, мабуть, подумали, ніби я гуляв наліво-направо, уверх-униз, лише й те робив, що витрачав "бабки" на баб. Глибоко помиляєтеся. За місяць я не прокельтував жодної марки на найдревніше захоплення мужиків. Гадаю, зіграв роль ген вірності (мав в Ужгороді дівчину), але насамперед ... скупість. "За чорним курсом — 1000 рублів. Та це ж у Союзі ледь не 20 стипендій, 10 зарплат!" — безперестанку крутилося в голові. А згодом я жалкував, що був таким скнарою, бо гроші розсмокталися, а спогад про німецький кайф залишився лише в уяві.

1 вересня весь філфаківський курс зачаровано слухав про мої холості плюшкінські секс-походеньки.



Михайло Мейсарош-Фединишинець, "Закарпатська правда"