Це містичне вино!

Ми у винному підвалі лабораторії виноробства, що у закарпатському селі Мужієве. Приміщенню — понад півстоліття. Вирубане в скелі ще турками, воно слугувало для зберігання пороху та зброї. А винпідвалом — тільки з початку ХХ століття. У дубових бочках — понад 400 унікальних, розроблених власноруч працівниками лабораторії, марок вин. Температура стабільна. Влітку — плюс 12, взимку — плюс 8 градусів. І ніколи не білять стіни. Щоб, як сказала кореспонденту “Репортера” завідувач лабораторії виноробства Наталія Гриценко, не порушити мікрофлори для формування витримки вина.



На полицях — сотні пляшок з вином, вкритих пилюкою. Це винотека інституту, розроблена як із місцевих сортів винограду, так і завезених із Криму, Херсонщини, Одещини, Словаччини, Угорщини, Італії. Найстарший екземпляр з колекції — призабута марка вина “Ланкоменка”, датована 1963 роком.



“ХЕРЕС” З ДУШЕЮ



Про появу виноградної лози на Закарпатті, розповіли нам у лабораторії виноробства, існує чимало легенд. Якось Зевс вирішив прогнати через пияцтво бога Вакха, покровителя виноробів, у провінцію. Побачив з Олімпу річку Уж і вирішив: нехай Вакх п’є воду з Ужа. Проте вартовий, супроводжуючи вигнанця, якимось дивом зірвав виноградну лозу й встиг сховати під одягом. Через кілька років боги вирішили повернути гуляку. Подивився Зевс з Олімпу й здивувався: п’яний Вакх гуляв з людьми. Руїни храму на честь бога Вакха ще збереглися у селі Горонда, що на Мукачівщині.



Вино, каже Наталія Гриценко, є містичним напоєм. Недарма ж бо воно прирівнюється до людської крові. З нього виготовляється святе причастя. І вино, як людина, живе, відчуває кожен наш крок, подих, реагує на вчинки. Приміром, запевняє пані Наталія, коли повз вино проходить хворий винороб чи погана людина, воно мутніє, псується. Особливо боляче реагує херес. Плівка, завдяки якій формується ця марка, згортається і падає на дно.



КОРОЛЕВА ЗАКАРПАТСЬКИХ ВИНОГРАДНИКІВ “ІЗАБЕЛЛА”



“Розквіт виноградарства, — підкреслює Наталія Гриценко, — на Закарпатті припадав на 70-ті роки ХХ століття. На площі 12 тис. га понад 75 відсотків вирощували цінні європейські сорти винограду, завезені ще в ХIV та ХVII століттях із Німеччини, Австрії, Франції та Італії. Нині ж — 3500 га, з яких понад 75 відсотків — американські гібриди Ізабелли: Ноа, Делавар, Отелло. І тільки чверть площі займають європейські сорти, завдяки яким гриміла слава закарпатського виноробства. Річ у тім, що препарати хімічного захисту рослин надто дорогі. Щоб, приміром, висадити 1 га винограднику, потрібно вкласти 40-50 тис.грн. Але для білих примхливих сортів і цього замало. Тому “Ізабелла” нині — королева закарпатських виноградників. Бо морозостійка, й урожайна.



КЛАСИЧНИМ ВИНОРОБСТВОМ ЗАЙМАТИСЯ НЕПРОСТО



У розпорядженні колективу лабораторії виноробства — 40 га виноградників переважно європейських сортів: Рислінги італійський та ренський, Трамінер, Совіньйон, Каберне Совіньйон та Ізабелла. “Гадаєте, легко займатись класичним виноробством, — перепитує Наталія Гриценко, — як це було колись? Цьогоріч, 80 відсотків винограду пропало. В угорців — аж 85 відсотків. І це при тому, що в Угорщині хімічні засоби захисту, технологія вирощування на дуже високому рівні. Та, попри все, за інформацією угорських виноробів, там протягом трьох років накопичилось стільки винматеріалу, що не знають, куди його подіти. А в нас — усе навпаки. Проте в доробці колективу лабораторії — майже 40 видів готових різних марок вин. До речі, в Закарпатті тільки двічі протягом десятиліття кліматичні умови сприяють розробці еталонної марки вина.



ПЛЯШКА ЗА П’ЯТЬ ТИСЯЧ ДОЛАРІВ



За розробку марки “Малага” директор Закарпатського інституту агропромислового виробництва Ануш Балян отримала почесне членство в ордені Святого Вінсента, що в Угорщині. У ній не відчуєте ізабеллових тонів, хоча це чиста Ізабелла — 20 відсотків спирту, 3-5 — цукру. Іншу власну марку “Кадарка” смакуєш, наче полуницю з вершками.



Минулоріч, як повідомила директор інституту Ануш Балян, для виноробів цього закладу взагалі видався чудовим. Приміром, на міжнародній виставці “Світ — експо-винний погріб”, що проводилась у Москві, вони завоювали 70 медалей: 16 золотих, 39 срібних, одну бронзову. Пляшка закарпатського напою розхапувалась у “білокаменній” по 40-50 доларів. Та, не зважаючи на сучасні етикетки, клієнти просили вино зі старими. Певно, ностальгія за минулим. А наш інтер’єр: плетений тин та обплетена бочка, за словами Ануш Балян, відвідувачі виставки на згадку про Закарпаття розібрали по шматочках!



Нині в планах інституту — створення VIP-клубу, де вартість однієї пляшки унікального колекційного рідкісного вина сягатиме від… п’яти тисяч доларів.



ЯК ДЕГУСТУВАТИ ВИНО?



Наталія Гриценко запрошує нас у дегустаційну залу лабораторії виноробства. На столі за формою тюльпана — келихи. І несолені хліб та сир. Наливають напій не більше 30 мл.Розглядаємо на прозорість та колір. Келих потрібно тримати за ніжку або за низ бутона. Збовтуємо. Напій таким чином, каже пані Наталія, покриває стінки, а речовини, що зумовлюють аромат і смак, підіймаються догори. В молодого вина — аромат, у старого — букет. Смакувати вино потрібно так, аби воно сполоснуло ротову порожнину. Бо смакові сосочки знаходяться на кінчику та боках язика. Щоб визначити екстракт вина, ковток має досягти кореня язика. Лише тоді ви матимете враження.



Втім, від смаку закарпатського вина,здається, завжди отримуєш задоволення. Дюла КАДАР