На Закарпатті радилися про підвищення ефективності допомоги мешканцям країни при опіках та обмороженнях

Минулий рік був багатим на увагу суспільства до фахівців, які переймаються лікуванням наших співвітчизників від опіків та обморожень. Спочатку випадок з малою Настею Овчар, долею якої переймалася вся країна, потім — холодна зима, коли від морозів померли понад тисяча українців... Ці моменти сфокусували увагу преси на комбустіологічній службі. Та як не дивно, на долю лікарів практично не припало критики. Хоча проблем у цієї служби чимало.Про них говорили спеціалісти на виїзній нараді Міністерства охорони здоров’я України, яка проходила 27-28 квітня на Закарпатті. Як зазначив у своєму виступі головний комбустіолог МОЗ Георгій Козинець, цьогорічна холодна зима майже місяць тримала службу у постійній напрузі. Та лікарі з честю вийшли зі складної ситуації: з 11 тисяч зареєстрованих із обмороженнями людей було госпіталізовано майже 6 тисяч і тільки 60 госпіталізованих хворих померли у лікарняних палатах. Але зима поставила перед спеціалістами-комбустіологами питання вироблення чіткої доктрини надання допомоги хворим з переохолодженням та опіками. Колишня система доставки хворих у стаціонари автомобілями чи навіть вертольотами сан авіації нині ліквідована. Між тим, ризик померти від шоку у обпеченої людини зростає на 50% кожні шість годин. Тому, хоч нині розроблено і впроваджується алгоритм ранньої доставки хворих, чимало уваги на нараді було приділено питанню необхідності навчання персоналу „швидких” та лікарів первинної ланки правильним та своєчасним діям з наданням догоспітальної допомоги.

А загалом, комбустіологічна служба нині чи не єдина у країні, де кількість хворих щороку зменшується. Число українців, що постраждали від вогню у минулому році становило 63 тисячі, проти 64 тисяч у 2004 році і є найнижчим серед країн СНД. Спеціалісти пояснюють це зменшенням кількості небезпечних виробництв у країні та покращенням побутових умов, — поступова газифікація сіл знижує ризик постраждати від вогню. „Ми виходимо на своєрідне плато і через кілька років наші показники будуть приблизно такими, як у цивілізованих країнах, тоді як у 1995-му році у нас більше ніж удвічі більше постраждалих від опіків, ніж у 2005-му, — каже Георгій Павлович, — тому загалом збільшення ліжкового фонду у опікових відділеннях не потрібне. Необхідна тільки його корекція: у нас є регіони з високим рівнем опікового травматизму, насамперед це східні області України, де кількість обпечених становить на 17-19 чоловік на 10 тисяч населення, тоді як на заході України частота опіків коливається від 10 до 11 випадків на 10 тисяч мешканців. І водночас забезпеченість опіковими ліжками у західних областях країни краща, ніж у східних”. До благополучних щодо опікового травматизму областей належить і Закарпаття — у нас частота опіків складає лише 9,23 випадків на 10 тисяч населення, і область знаходиться на другому місці по Україні, поступаючись лише Чернівецькій.

Що ж до лікування дітей, які постраждали від вогню, то минулоріч у стаціонарних відділеннях проліковано 97% (проти 92% у 2004 році). Така висока частка направлених у лікарні навіть з незначними опіками малюків радує лікарів, оскільки свідчить про настороженість дорослих. Як результат, Україна має найкращий показник лікування таких дітей на теренах колишнього СРСР. Та, як констатували медики, більшість наших дітей страждають від вогню внаслідок необережності дорослих. Тому у кулуарах лікарі нарікали: „У ряді американських штатів батьків, які допустили опіки у малюка до 5-ти років, можуть за це навіть посадити у тюрму. У нас же, при тому, що лікування одного пацієнта з важкими опіками коштує державі близько двох тисяч гривень на добу, такі горе-батьки жодної відповідальності не несуть”.

А ще комбустіологи сподіваються на відновлення республіканського опікового центру, який кілька років тому був реорганізований у Київський міський заклад. Країні вкрай необхідно сконцентрувати кошти і науковий потенціал у потужному закладі, щоб впроваджувати нові технології та виходжувати важких хворих, повідомили у прес-службі управління охорони здоров’я Закарпатської облдержадміністрації.