НАТО прагне допомогти Закарпаттю боротися з паводками?
Історія цього проекту така. Співпраця між Україною та НАТО з питань надзвичайних ситуацій почалася ще у 1995 році під час великих злив на східній Україні. Тоді повені вивели з ладу і частково зруйнували каналізаційні споруди Харкова, внаслідок чого було серйозно забруднено запаси питної води для майже двохмільйонного міста. Відповідне цивільне управління НАТО в той час займалося координацією дій та розподілом допомоги, що надходила від Альянсу та держав-партнерів. Крім того, співробітництво з питань готовності до стихійних лих є ключовою складовою Хартії НАТО–Україна, підписаної в Мадриді в серпні 1997 р.
Після паводку 1998 р. на Закарпатті уряд України офіційно звернувся до НАТО з проханням допомогти у зменшенні впливу природних катастроф на Карпатський регіон. Зрозуміло, що НАТО не може “відмінити” чи зменшити кількість стихійних лих. Проте допомогти підвищити ефективність протипаводкового захисту, а також покращити систему прогнозування та моделювання можливих майбутніх “НС” Альянсу, мабуть, під силу.
Результатом і став проект, розроблений в рамках натовської програми “Партнерство заради миру”. Його суть полягає в різнобічній оцінці ситуації, що склалася в басейні Тиси, та виробленні практичних рекомендацій щодо підвищення ефективності систем протипаводкового захисту. Крім того, йдеться і про покращення оперативного реагування та взаємодії відповідних служб тих країн, які в цьому зацікавлені. Оскільки Закарпаття найбільше зацікавлене в реалізації проекту, то цілком логічно, що за пропозицією українського уряду, область є цільовою зоною програми.
Для виконання завдань проекту було створено комісію з експертів різних країн. Нею керує Бельгія, якій допомагає Угорщина, а іншими десятьма державами є : Чехія, Німеччина, Польща, Швеція і США як члени НАТО, Швейцарія, а також Словаччина, Румунія, Молдова і природно Україна, як найбільш зацікавлені країни.
Як повідомив під час технічного семінару керівник проекту Іван Ронсе (Бельгія), ще 5-7 листопада минулого року група експертів працювала в Києві, де було проведено зустрічі з офіційними представниками різних установ і відомств. Це, зокрема, МНС, Держводгосп, Міністерство охорони навколишнього середовища, Гідрометеоцентр України та ін. Після цього експерти відбули на Закарпаття, де за безпосередньої участі обласних спеціалістів відповідних організацій продовжили свою роботу. А вона полягала у максимальному вивченні різних аспектів природного середовища області, її гео-просторових даних та гідролого-метеорологічної мережі.
Крім того, за пропозицією Канади в Закарпатському облводгоспі (який, до речі, є робочим офісом проекту), було проведено триденні навчальні курси по геоінформаційних комп’ютерних системах, а також навчальний семінар з питань готовності населення на випадок НС.
За інформацією керівника групи експертів п. Золтана Балінта (Угорщина), всі напрацьовані зауваження та рекомендації будуть представлені більш широкому загалу натовських спеціалістів, які після остаточних узгоджень та доопрацювань офіційно презентують його уряду України. Презентація відбудеться в кінці травня в Брюсселі, після чого почнеться пошук інвесторів для впровадження цих рекомендацій в життя (якщо Україна, звичайно ж, погодиться з ними).
До речі, Північно-Атлантичний Альянс заплатив за все це “задоволення” 220 тис. дол. Багато це чи мало судити не беремося, проте і на тому дякуємо. Валерій КУЧЕРУК, прес-служба ОДА