Рецепт пошани від дільничного інспектора Ференца Фанти із Закарпаття

Живе у закарпатському селищі Королево чоловік, якого знають, як людину високої честі та моралі. Мова — про дільничного інспектора Ференца ФАНТУ, який віддав міліцейській службі 26 років.Народився Ференц Ференцович у селі Гудя Виноградівського району в сім’ї робітників. Школярем постійно допомагав батькам по господарству, а після закінчення школи розпочав самостійне життя. У ті часи багато наших земляків вирушали в далекий Сибір на заробітки. Попросився і малий Ференц. Там, на чужині, йому довелося пізнати сибірські морози взимку, і кровопивців-комарів влітку. Але нічого, витримав.

Повернувшися додому, пішов працювати на завод, звідки й забрали в армію. Служив у прикордонних військах. Скільки ночей довелося недоспати за три з половиною роки служби, затримуючи порушників кордону! Нагороджений навіть знаком “Почесний прикордонник”.

Демобілізувавшись, всього лиш день пробув удома, а далі знову повернувся на завод. Керівництво, оцінивши його людяність та організаторські здібності, посприяло, аби Фанту направили на навчання у Львівську школу міліції.

У 1965-му Ференца Фанту призначили дільничним у Виноградові. У той час їх було всього лиш два “шерифи” на все місто, райвідділ міліції загалом нараховував 15 чоловік! Так що роботи вистачало на всіх. А через 6 років перевели дільничним у селище Королево та прилеглі до нього населені пункти. Дільниця дуже велика - понад 20 тисяч населення. Спершу, звісно, важкувато було одному. Але з кожним днем, місяцем, роком служби пізнавав людей, та так, що і досі, як зізнається Ференц Ференцович, знає майже всіх жителів і в обличчя, і за прізвищами...

- Тільки-но трапиться якийсь злочин, я вже знав, до кого йти, адже мав спеціальний щоденник, куди записував, хто, коли, де скоював злочин, і який, - згадує ветеран міліції. - Я ніколи не чекав, доки щось станеться, а намагався попередити біду. Постійно відвідував школи, фабрику, завод, здійснював профілактику злочинності. Я знав, хто чим займається і на що здатен.

Нині, каже, міліція - вже не та. Більше, як половина молодих не має за плечима міліцейської школи. Майже ніхто з них не служив в армії, ідуть на службу ледь не після десятирічки. А що візьмеш із дільничного, якщо він і сам ще життя не знає?! Зате прослужить 2-3 роки - і вже капітан або майор... Недобре й те, що прослужить дільничний в селі півроку, а його вже змінюють на іншого. Як він може людей знати?! Тому, на думку, ветерана, варто би повернути стару традицію, щоб дільничний був на своїй дільниці від початку й до кінця служби. А за розкриття злочинів - преміювати людей. І щоб в міліцію йшли люди з міліцейським дипломом, а не вчителі чи інженери...

Це думка Ференца Фанти - дільничного з Королева, котрий віддав службі 26 років свого життя. За успіхи в розкритті та профілактиці злочинів ветеран має нагороди, грамоти, а цінні подарунки від керівництва, зізнається, й досі зберігає у шафі... Та головне, що здобув за роки служби - це повагу від своїх земляків. “Мене й досі пам’ятають навіть ті, кого я затримував і хто поніс покарання за скоєні злочини. Дякують за це, що я зробив із них людей...”

Рецепт такої пошани від Ференца Фанти вельми простий: треба працювати, а люди все належно оцінять. І самі поважатимуть, і дітям розповідатимуть, який у них справедливий дільничний був!



Іван КОЗАК, Виноградівський район , "Відомості міліції"