Сергій Слободянюк: «Боротьба з бідністю, належні умови для малого і середнього бізнесу!»
Нема переможців і переможених...
— Пане Сергію, вибори скінчились і, певно, можна з полегшенням зітхнути. Наскільки для тебе вони виявились несподіваними?
— Як на мене, то результати виборів виявилися несподіваними перш за все з огляду на нелогічність вибору на посади мера і нардепа однієї і тієї ж людини. Вважаю, що при голосуванні ужгородці керувалися більше емоціями, ніж розумом. Але, певно, це був своєрідний протест виборців стосовно реалій останніх чотирьох років і це слід враховувати всім. Врешті-решт, результати більш-менш прогнозовані. А як позитив вибору ужгородців — суттєве оновлення Ужгородської міської ради та повна ротація депутатів обласної ради від обласного центру. Це оновлення представницької влади, безумовно, позитивно вплине на соціально-економічну ситуацію в обласному центрі. Бо наше місто, повірте, делегувало туди авторитетних людей, наділених як розумом, так і чималим досвідом. До плюсів цих передвиборчих перегонів варто віднести високу громадську активність виборців, політичних та громадських організацій. До мінусів — відсутність системи дієвого контролю за роботою дільничних комісій, так і відсутність досвіду у членів комісій та чисельних спостерігачів. Тому через це і зареєстровано на окремих виборчих дільницях чимало фактів брутальної фальсифікації результатів виборів. Також необхідно звернути увагу і на той факт, що на деяких дільницях було виявлено зайві бюлетені, а багатьох виборців, які були в основних списках, заносили в додаткові.
— Пане Сергію, Ви йшли на вибори в коаліції громадських організацій, підтримуючи виборчий блок «За Єдину Україну». Які результати?
— Є конкретна невідповідність між результатами, які блок «За Єдину Україну» отримав в Ужгороді (7,2%), та кількістю представницьких мандатів, отриманих висуванцями цього блоку. Можу пояснити такий, скажімо, невеликий відсоток голосів виборців брудними політтехнологіями, що застосовувалися проти блоку під час виборчої кампанії. З п’яти обласних мандатів три отримали представники блоку «За Єдину Україну» (60%), а з 41-го міського мандата — відповідно дев’ять депутатів (майже 25%).
Із найкращого боку проявили себе активісти громадського об’єднання «Місто», міської незалежної профспілки та міського товариства учасників афганської війни, спільно з міським штабом блоку «За Єдину Україну» виборовши нелегку політичну перемогу. Та нема переможців і переможених. Є вкрай занедбаний стан міста. Ліпше-но приділимо уваги йому, бо ця ненормальна ситуація шокує багатьох городян!
— У заявах деяких політиків пролунало порівняння Ужгорода з субмариною «Курськ», що потонула в Баренцовому морі. Мовляв, щоб витягнути наше місто на поверхню, негайно треба провести комунальну революцію. Ваш коментар, будь-ласка...
— Цікаво, де ж ці політики були останні чотири роки? Видається, на іншому човні...
Нині слід спокійно зосередитися на підготовці міста... до опалювального сезону. Проблем накопичено чимало і в обслуговуванні житлового фонду, де в будинках ледь не від зорі Радянської влади в аварійному стані — всі комунікації. Будинки знаходяться в експлуатації без капітального ремонту на 10, а то і 20 років більше від норм. Ми втрачаємо воду і тепло, на подачу яких доводиться закуповувати в 1,5-2 рази більше від норми енергоносіїв. І тут виникає проблема завищення комунальних тарифів. А страждають через це безладдя прості городяни, з яких за позовами тих же безгосподарних керівників «Ужгородтеплокомуненерго», більше дбаючих про власну кишеню, аніж про мешканців, за борги стягують майно. Тож розмови про комунальну революцію в місті, яка, мовляв, неодмінно чекає на нас із приходом новообраного мера, це дещо емоційні заяви, я би навіть назвав їх суто політичними. Бо за нинішнього соціально-економічного занепаду та відсутності підготовленого інженерно-технічного персоналу і серйозних інвестицій галасувати про комунальну революцію безглуздо. За сьогоднішніх реалій слід невідкладно переглянути систему фінансування комунальних структур та визначити пріоритети їхньої роботи! І спиратися у цій роботі доведеться на діючі комунальні структури та наявний кадровий потенціал. А роботу керівників можливо оцінити тільки за результатами роботи, виходячи з матеріально-технічного забезпечення сфер їхньої діяльності. До речі, оцінки Ратушняка стосовно деяких керівників не збігаються з об’єктивною оцінкою фахівців у сфері освіти, медицини і комунальних структур. Стосовно ж заяви пана Ратушняка, що він у якості нардепа допомагатиме тільки тій команді, яка, в свою чергу, представлятиме в нашому місті його інтереси, скажу, що, хвала Богу, крім Сергія, до Верховної Ради України обрано й інших ужгородців і закарпатців, які є не меншими патріотами Ужгорода і краю, ніж пан Ратушняк. Допомога, на мою думку, від них не забариться. І допомагатимуть вони не з корисливих інтересів, а за совістю. А якщо ще й пан Ратушняк як нардеп підкладе своє плече, то місту буде ще краще.
Устича, який сидів у двох кріслах, Ратушняк критикував ...
— Наскільки новий склад міського депутатського корпусу, на Ваш погляд, прагматичніший від колишнього?
— Новообрана рада матиме значно більший потенціал. Бо депутатами обрано людей, незалежних від міського бюджету та владного впливу. Крім того, представлені всі соціальні категорії. Після консультацій з колегами-депутатами я зробив висновок, що нинішня міськрада в цілому налаштована на конструктивну роботу, але є занепокоєння ситуацією навколо суміщення посад нардепа і міського голови в одній особі. Хоча я вважаю цю ситуацію надуманою, бо, згадуючи позицію п.Ратушняка стосовно поєднання п.Устичем посад голови ОДА і голови облради, можна зробити висновок, що «новообранець» не порушуватиме законодавство України і не підбурюватиме і без того напружену ситуацію в місті. А загалом Ужгородська міська рада політично й економічно спрацює на перспективу соціально-економічного розвитку міста.
— Пане Сергію, що ви очікуєте від установчої сесії міськради?
— Установча сесія міськради відбудеться 25 квітня. І справою честі для панів Сембера і Ратушняка було б встановлення в сесійній залі за наступні 2 тижні системи електронного голосування, щоб виключити з практики роботи будь-який тиск на депутатів, як це було зроблено в обласній раді три роки тому. Незрозуміло поки що, з яких позицій пан Ратушняк пропонуватиме кандидатури заступників голови і склад виконавчого комітету. Якщо новообраний мер залишається на посаді мера, то він несе персональну і політичну відповідальність за своїх заступників. У такому разі затвердити можна будь-кого із запропонованих осіб. Але якщо Сергій Миколайович обере своєю роботою Верховну Раду України, то для стабільності й динамічної роботи міськвиконкому йому потрібно запропонувати кандидатуру, здатну утримати кермо управління містом до перевиборів міського голови. На мою думку, це має бути прфесіонал-господарник, до того ж відомий своїми справами ужгородцям.
Якщо Ратушняк скористається своїм правом голови, яким він буде наділений 3-4 дні, щоб насадити на місце виконуючого обов’язки міського голови тимчасову людину, керовану ним дистанційно, а діяльність останнього зведеться до приватизації кількох комунальних об’єктів і земельних ділянок, то на підтримку ужгородців Ратушняку годі й розраховувати. Бо місто треба негайно рятувати і в кріслі виконуючого обов’язки, з огляду на перспективу, має бути людина, здатна підготувати місто до зими, що невпинно наближається, а не займатися розборками і перерозподілом посад на користь свого угрупування. До речі, ми все це пройшли у 1998 році й чудово знаємо, до чого може призвести поспішність у вирішенні кадрових питань.
— Пане Сергію, якою Вам бачиться ситуація навколо перевиборів Ужгородського міського голови?
— Певно, в боротьбу за посаду Ужгородського міського голови включаться кандидати не тільки з міста, а й з-поза меж обласного центру. Бо є в нас у регіоні клани з занадто великими апетитами й амбіціями! Але, гадаю, ужгородцям інтелекту й прагматизму не позичати.
Вважаю, що переважна більшість політичних і громадських груп впливу обласного центру Закарпаття домовляться поміж собою про єдиного кандидата... До цього має спонукати вкрай несприятлива соціально-політична ситуація в м. Ужгороді. Інтерв’ю взяв Іван Жирош