Водії “Ікарусів” невдоволені...
Але й тут точаться за розподіл сфер впливу на рідному підприємстві тривалі вже чвари між простими водіями і керівництвом.
Відкрите акціонерне товариство “Ужгородське АТП-12107” з контрольним (блокуючим) пакетом акцій створилося в 2001 році. На установчих зборах головою правління було обрано Володимира Івановича Козуна. Із боку членів колективу третьої автобусної колони ВАТ “Ужгородське АТП-12107” претензій щодо обрання В.І. Козуна не було.
Далі В.Козун звернувся до водіїв третьої автобусної колони — провідної колони всього колективу “Ужгородського АТП-12107” із проханням викупити 37-процентний пакет акцій державної власності. Для цього члени колективу вносили посильні суми в іноземній валюті (доларах США) — від 500 до 1000 у.о. Збір коштів здійснювався особисто В.І.Козуном. Із січня до початку березня 2001 року була зібрана сума 12000 у.о. для придбання 37-процентного пакету держакцій. Але протягом шести місяців питання щодо придбання акцій вирішене не було. Потім гроші поетапно стали повертати членам колективу з різноманітними мотивуваннями відносно неможливості придбання акцій.
У подальшому був складений список, у якому фігурували суми 1000-1200 гривень на члена колективу для придбання акцій, що складало 10-11% держпакета. А 27% акцій через підставних осіб “пішли” до рідних керівника підприємства.
Далі з ініціативи колективу 3-ї автоколони і розумінні з боку правління ВАТ була досягнута домовленість, що члени колективу побригадно беруть в оренду автобуси, що виконують міжобласні та внутрішні перевезення пасажирів. За це зобов’язуються оплачувати АТП-12107 за оренду автобуса, в залежності від пасажиропотоку в тому чи іншому рейсі, від 1000 до 1250 гривень на місяць, без урахування вартості дизпалива, запчастин, ремробіт і спецобслуговування автобусів. Уклалися договори на всі міжобласні та обласні пасажироперевезення. Водії, котрі дістали право організовувати бригади, придбали патенти підприємців, сплачували податки та інші внески, передбачені законодавством. Протягом п’яти місяців усі були задоволені до грудня 2001 року, коли з’явилися замовлення на закордонні перевезення школярів, студентів та інших громадян, які бажали відпочити на Новий рік за кордоном. А це пристойні суми, котрі можна отримати без особливих затрат. Після такого водійського “підйому” правлінням в односторонньому порядку договір оренди був розірваний, колектив переведений на колишній плановий характер робіт. Досить, мовляв, підприємствувати. Пояснення керівництва були прості, як нова горілка “Пісня”: “Як ми хочемо, так і будете працювати. Не згодні —звільняйтеся!”.
Природньо, що віддавши все життя підприємству, маючи обов’язки перед сім’ями, виховані в підлеглості, люди сприйняли все як належне. Побурчали на липову демократію, безконтрольність ситуації, слабість законодавчої бази — і підкорились обставинам.
Через кілька місяців те ж правління з тими ж діючими особами в обов’язковому порядку змусили всіх укладати нові довгострокові договори оренди до 2004 року про спільну підприємницьку діяльність на таких умовах — 240 гривень на місяць — оренда автобуса, плюс 100 гривень із рейсу, плюс оплата дизпалива, ремроботи всіх видів, техобслуговування, мийка автобуса. Придбання аккумуляторів, шин, вузлів, агрегатів теж за рахунок водія. Колектив погодився на це. Знову були відновлені свідоцтва підприємців, організовані бригади, сплачені необхідні податки. За водійський рахунок були пофарбовані, відреставровані, приведені до божого вигляду, оплачені всі послуги для переходу на нові реставраційні номери, придбання ліцензій на право перевезення пасажирів, страхові свідоцтва і т.д., що вилилося в хорошу копієчку для кожного члена колективу.
З боку правління прозвучали запевнення, що це взаємовигідно і надовго. Та в листопаді 2002 року голова правління В.І.Козун оголосив, що з 1 грудня 2002 року він в односторонньому порядку розриває договір оренди, не вказуючи причин.
Водії та їх “коні” “Ікаруси” не захотіли згинути. На недавніх зборах колектив третьої автобусної колони ВАТ “Ужгородське АТП-12107” в присутності 65 членів колективу з 90 (25 знаходилося в рейсах, але потім ознайомилися з рішенням колективу і підписали його. — Авт.) прийняв рішення створити Раду колективу з правами страйкового комітету. Очолив його старійшина серед водіїв Валерій Плещенко. Найнятий ними адвокат, котрий буде представляти інтереси колективу. Та, незважаючи ні на що, всі надіються вирішити спірні питання з правлінням мирним шляхом. Та поки що голова правління В. Козун на примирення не іде... П.Яворницький