Західна Україна стає незалежною. В енергетичному плані
Ми можемо відновити структуру на основі старої енергосистеми РЕВ (Ради економічної взаємодопомоги) й отримати незалежну енергосистему, до якої б відійшло 40% експорту на Захід і 60% для внутрішнього використання. За підрахунками фахівців, Закарпатська, Львівська і частина Івано-Франківської областей уже давно могли б працювати окремо від української енергосистеми. Ми б уже почали жити в Європі частиною України,— в енергетичному плані, зрозуміло.
Західний регіон України щодо енергетичної політики має велику перспективу. Необхідно приблизно шість мільйонів доларів для приєднання до системи колишньої РЕВ. З горем навпіл ці кошти віднайшли. Ідея створення так званого «Бурштинського острова», нарешті, втілилася в життя: у квітні «Бурштинський енергоострів» приступив до паралельної роботи із європейськими системами СЕМТРЕШСТЕ. Наразі це пробне тестування. У разі його ефективності Бурштинська ТЕС, Калуська ТЕЦ, Тереблеріцька ГЕС й далі працюватимуть в загальноєвропейській енергосистемі, продаючи надлишок електроенергії закордонним споживачам.
А тим часом в іншому сегменті української енергетики тривають роботи щодо створення прозорого конкурентного, а отже — ефективного ринку енергоносіїв. Уряд проводить жорстку політику: спочатку заплати за газ, а потім пали собі скільки хочеш. Ще до закінчення опалювального сезону майже у всіх містах України було припинено подачу газу до котелень через значну заборгованість. Є поступ і в системі розрахунків за спожиту електроенергію. Раніше гроші, сплачені споживачами, зосереджувалися в обленерго на його рахунках і потім замість їх, щоб напряму потрапляти до виробника, йшли до нього довгими шляхами. Структури-сателіти. які утворилися довкола обленерго, повністю користувалися перевагами бартерно-вексельних розрахунків. За рахунок обміну товарами за віртуальними цінами забезпечувалися високі норми прибутків приватних структур.
Після того, як пройшла приватизація частини обленерго, ситуація потрапила під контроль монополістів регіональних ринків, приватизованих обленерго. Заборгованість росла в енергетиків, заборгованість до всіх видів бюджетів також росла, на низькому рівні проводились розрахунки за вугілля — відповідно, далі так не могло бути. Тому ще урядовою командою Ющенко-Тимошенко було прийнято декілька постанов Кабміну, які визначили конкретні схеми фінансових розрахунків. Є споживач, далі іде постачальник енергії (регіональні компанії — обленерго), а далі —державне підприємство «Енергоринок», де акумулюються ці всі кошти. Потім виробники електричної енергії — атомні станції і ТЕСи. В результаті запровадження прозорої схеми розрахунків стало можливим фінансування будівництва компенсуючих потужностей на Рівненській і Хмельницькій АЕС. Окрім того, ефективна модель фінансових потоків у галузі сприяє підвищенню її інвестиційної привабливості. Це особливо важливо тепер, напередодні великої приватизації в енергетиці.
Стосовно ж входження «Бурштинського енергоострова» до енергосистеми Європи, то воно викликає чималий супротив у проросійського лоббі у вищих ешелонах влади. Адже Росія, в разі вдалого експерименту паралельної роботи «Бурштинського енергоострова» в європейській енергосистемі, назавжди розпрощається з планами транспортування за безцінь нашими енергомережами електроенергії в Європу, втрачаючи при цьому не лише фінансове, але й політичне становище. Західна Україна з її генеруючими потужностями реально стає тим порогом, через який Росія не зможе переступити й здійснювати подальшу енергетичну експансію Європи.
Проведення експерименту щодо паралельної роботи «Бурштинського енергоострова» з європейською енергосистемою робить й Україну не лише географічно, але й економічно невід’ємною частиною Європи. Іван ДМИТРІВ