Закарпатський "Радіоцентр" газифікували. Нарешті!

Цей присілок Коритнянської сільради Ужгородського району Закарпаття, де проживає лише 117 чоловік, завжди називали "Радіоцентр". Свій колишній військовий статус це поселення втратило з початком незалежності України.

Військові, переважно, роз`їхалися у свої регіони, а ті, що залишилися, опинилися наче відрізані від світу, хоч від обласного центру лише 9 кілометрів. І свої побутові проблеми намагалися вирішувати самотужки.

З 1955 року тут проживає Гелена Мацкаль. Тепер їй вже вісімдесят. Бабуся і не вірила що колись і в її оселі буде газ.

Не вірили й інші жителі цього присілку. Але влада помінялася. І сільський голова Іван Вайда, і керівництво району вирішили допомогти тим, про кого давно забули.

І ось цими днями у присілку включили газ. Є тут велика заслуга мешканки присілку, депутата сільради Валентини Сере-динської. Дружина колишнього військового Ігоря активно взялася за газифікацію. Валентина — з Уралу, Ігор — з Вільнюса. Тепер вони — закарпатці. Жартують, що син їхній — справжній українець. До речі, батько прекрасно вивчив українську мову. І такі тут всі сім`ї. Географію можна вивчати за їхнім походженням.

Мешканці 8 будинків приватного сектору, 16, 12, 8 та 4-квартирні будинки, нарешті, зможуть користуватися газом, забудуть про клопоти з дровами.

Будівництво газопроводу загальною протяжністю 2512 п.м. розпочалося торік. Проводила його підрядна організація ТОВ «Агробудпласт» з Виноградова. Загальна вартість — 270 тисяч 108 гривень. З районного бюджету на газифікацію присілку було виділено 243 тисячі 208 гривень. Населення додало лише 27 тисяч гривень.

День пуску газу став справжнім святом. Люди раділи і дякували районній владі за турботу. На урочистостях були головний інженер «Закарпатгазу» Ігор Багрій, його заступник Богдан Микитів, начальник служби підземних газопроводів Ігор Кирей. Тепло привітав жителів заступник голови РДА Анатолій Черниченко.

Ми познайомилися з Анатолієм Мацікою, колишнім військовим, нині він працює на «Ядзакі». Познайомились і з Ганною Лялько, з іншими дружинами колишніх військових. Чоловіки, вочевидь, були на своїх роботах.

Усі запевняли, що наш край став для них усіх рідним. Але їм набридло жити в присілку, який не має навіть назви. Тому проситимуть владу допомогти узаконити назву. І взагалі задумуються над самоврядуванням. А назвати присілок люди хочуть Райдужний. Що ж, назва обіцяє людям радість, щастя, гарний настрій.

Богдан Микитів, вітаючи мешканців присілку, сказав, що він радий, що «Закарпатгаз» отримав нових клієнтів, але турбується, чи будуть вони справно платити за газ.

А неспокійна депутатка сільради Валентина Серединська поділилася своїми новими планами: треба телефонізувати присілок.



Марія Підгорна, "Вісті Ужгородщини"