Закарпатський суд "випередив" у своїх рішеннях Адміністративний суд України!

Понад декаду на Закарпатті в Свалявському районному суді під головуванням Н. Жиганської розглядався позов районної організації партії "Реформи і порядок" проти Свалявської районної територіальної виборчої комісії. На думку позивача, районна ТВК застосувала неправильну методику підрахунку голосів виборців, зокрема в тій частині, що стосується обрахунку 3-відсоткового бар’єру для партій та політичних блоків, внаслідок чого висуванці від ПРП не одержали жодного депутатського мандата в Свалявській районній раді.Слід зазначити, що першою у виборчому списку ПРП до районної ради була Ольга Колядко – голова районної ради минулого скликання. Зрозуміло, що з посади в число рядових громадян району пані Колядко повертатися не хотілося. Тому й було спішно подано позов до суду в надії, що справу вдасться виграти.

Забігаючи наперед, зауважу, що Свалявський суд у понеділок, 17 квітня, і справді задовольнив позов цього суб’єкту місцевих виборів. Але чи мав на це підстави?

Відповідач та більшість зацікавлених у справі сторін вважають постанову суду абсолютно необгрунтованою, позаяк суд не взяв до уваги ту обставину, що не територіальна комісія розробляє методику підрахунку голосів виборців. Насправді ж порядок підрахунку голосів виборців і встановлення результатів виборів регламентують стаття 74 Закону України "Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів", Закон України "Про внесення змін до деяких Законів України" від 14 березня 2006 року, а також Постанова ЦВК від 30 березня 2006 року №1126 "Про роз’яснення з питань застосування Закону України " Про вибори депутатів... місцевих рад..." щодо порядку встановлення результатів виборів місцевих рад у багатомандатному виборчому окрузі" з додатком-роз’ясненням. Чим Свалявська районна ТВК і керувалася.

Фактично дана справа є аналогічною тій, яку нині розглядає Вищий Адміністративний суд України за позовом блоку Наталії Вітренко "Народна опозиція" (та інших суб’єктів виборів Верховної Ради) до ЦВК. Так, місцева організація ПРП вважає, що при визначенні 3-процетного бар’єру ТВК не повинна була враховувати недійсні бюлетені.

Однак у перерахованих вище законодавчих документах чітко вимагається від територіальних комісій якраз враховувати кількість голосів усіх виборців, які взяли участь у голосуванні, що включає і бюлетені, які відтак на дільницях після процесу голосування були визнані недійсними.

Та якщо Вищий Адміністративний суд України досі справу не завершив і не виніс ще по ній рішення, то у Свалявському суді практично вже погодилися з пані Вітренко і стали першопрохідцями у "вдосконаленні" чинного законодавства, хоча районний суд навіть не мав права брати позов "пеерпістів" до свого провадження, про що так само чітко свідчить ст. 172 Кодексу адміністративного судочинства України. Бо ж незадоволені методикою розрахунків, розробленою ЦВК, згідно Кодексу, повинні її оскаржувати або у Вищому адміністративному суді або в окружному суді, який знаходиться на території Києва.

На практиці це означає, що Свалявський районний суд схиляє членів Свалявської районної ТВК до прямого порушення законодавства нашої держави. Бо якщо ТВК виконає постанову Свалявського суду, то фактично порушить всі вищезгадані закони, якими регламентуються її повноваження. Окрім того, виконання цієї свідомо необгрунтованої постанови потягне за собою нові судові позови інших суб’єктів місцевих виборів.

А тим часом термін роботи ТВК скінчився, рахунок у банку закритий, голова і члени комісії змушені працювати і витрачати нерви, що називається, задарма. Цікаво, чи погодилась би пані Жиганська працювати в суді на громадських засадах? Або, наприклад, її приятелька, "перший номер" в районі і районній ПРП – пані Колядко, яка, будучи головою районної ради, фактично не сприяла матеріально-технічному забезпеченню районної виборчої комісії, чим, до речі, також порушувала законодавство, однак сповна використовувала всю наявну оргтехніку і райради, і редакції районної газети "Вісті Свалявщини" в інтересах своїх, як кандидата в депутати, та райорганізації ПРП. Чи має вона бодай моральне право (бо ж юридичного, як вже доведено вище, не має) вимагати-висуджувати для себе й свого однофамільця чи родича Баумана (в дівоцтві п. Колядко також носила це прізвище) депутатські мандати?

Тут варто додати, що позов у Свалявський суд надійшов 5 квітня, та територіальну комісію з суду про нього повідомили за 20 хвилин до початку судового засідання 10 квітня, хоч за законом це мало робитися негайно, тобто в день подання позову. В самому процесі суддя Жиганська на претензії учасників судового засідання, чому ухвалу про відкриття провадження в адміністративній справі датовано 5 квітня, а вручено її всім учасникам 10 квітня, відповіла, що ухвала винесена 10 квітня, а, мовляв, 5 квітня – це "опечатка". Мало того, в суді не вважали за потрібне розпочинати засідання в конкретно призначені самим судом години, відтягували їх коли як було зручно суддям і, можливо, представнику позивача Тиберію Бауману. Позаяк чомусь лише він з-поміж усіх учасників судового розгляду завжди знав про всі зміни щодо початку засідань.

З усього вищенаведеного випливає, що, на жаль, і судова влада і надалі перебуває на короткому повідку в осіб, спраглих влади. За таких обставин правового суспільства нам ще довго не бачити, а країна може опинитися на межі громадянського хаосу й анархії, а не цивілізованої відповідальної демократії, до якої ми, виборці, прагнемо, і яку наша влада, в тому числі і судова, в особі окремих представників, відверто плюндрує.



жирний

Ірина Андрійчук, "Закарпатьске ІА".