Закарпаття скочується у вогняну прірву
Пожежі, на яких загинули люди, вже вкотре довели тези про своєрідність нашої ментальності: такі ми особливі люди, як у тому анекдоті, пригадуєте, зате як співаємо. Співаємо справді гарно, але ж не концентруватися на заупокійних молебнях...
Втім, когось винуватити завжди легше, ніж порозуміти. Хоча іноді зрозуміти їх — перевершує людські можливості. Ну хіба водії не знають, що бензин здатен спалахувати ще до того, як проходить безпосередній контакт рідини з відкритим полум’ям. Певно знають, проте сподіваються на от-те “авось”. Сотні разів присвічують, щоб глянути, скільки того бензину в баку, і нічого. Але ж раз на рік і “мотика стріляє”...
9 грудня близько 17:00 подібна спроба трагічно завершилася для 46-річного водія відкритого акціонерного товариства “Шаян”, який перевіряв скільки залишилося пального в його ЗІЛі. Від спалаху парів бензину він отримав опіки обличчя, шиї та верхньої частини тулубу. Палаючий одяг на потерпілому погасили оточуючі, вони ж доставили його до приймального відділення Хустської центральної клінічної лікарні. Далі — реанімаційне відділення. Однак опіки виявилися настільки серйозними, що людина прожила тільки 12 годин. Вказана пожежа черговий раз засвідчила, що пожежний нігілізм витримує порівняння хіба з правовою неосвіченістю наших краян.
Подібні наслідки і у пожежі в селищі Дубове на Тячівщині. Причиною її виникнення стало паління у нетверезому стані сина господаря будинку — 51-річного Володимира. Внаслідок пожежі винуватець появи полум’я та його мати потрапили до лікарні з опіками всього тіла другого-третього ступеня важкості. 9 грудня, Володимир, попри всі зусилля лікарів, помер. На день довше прожила його ненька. Голова родини залишився з пошкодженим вогнем будинком.
На Мукачівщині в урочищі “Черешнів” селища Чинадієво поблизу лісорозробок було виявлено з ознаками опіків тіло охоронця верхнього складу Мукачівського держлісгоспу — 67-річного Івана. Як було з’ясовано у ході розслідування обставин виникнення пожежі — чоловік отримав опіки під час перебування у пересувному причепі, який обігрівався за допомогою металевої грубки. З середини причіп був оббитий деревом та пластиком. Найбільш імовірно, що до появи вогню спричинилося надто близьке розташування печі до внутрішнього облицювання, яке спалахнуло через тривале нагрівання. На момент загоряння Іван очевидно спав, а прокинувся вже тоді, коли полум’я охопило увесь причіп (температура всередині була настільки високою, що деформації піддалися металоконструкції). Все ж йому вдалося вирватися з вогненної пастки і навіть проповзти близько 300-350 метрів від місця пожежі, сподіваючись знайти людей, які змогли б йому допомогти. Однак отримані опіки виявилися несумісними з життям...
Щоб зупинити вогняну хвилю пожежники вдаються до відпрацювань населених пунктів, під час яких вони намагаються, у прямому розумінні цього слова, “достукатися” до кожного обійстя та роз’яснити людям, які порушення необхідно усунути, щоб їх будинок не став наступним місцем виїзду. Та, однак, доводиться жалкувати, що серед “10 Божих заповідей” немає 11-ої — наприклад, “не кури в ліжку, пожалкуй себе і своїх рідних”. Центр громадських зв’язків пожежної охорони Закарпаття.