Дбати про Людину і Україну, а не про власні амбіції

ЗАЯВА партії «Справедливість» Україна вручила мандат народної довіри тому, хто реально мав отримати його ще на попередніх виборах. Тоді Віктор Янукович, обіймаючи посаду Прем’єр-Міністра, заради стабільності в Україні, пішов на третій тур, хоча він не передбачений ні Конституцією України, ні Законами України, та прийняв результати виборів, склав свої повноваження і повноваження Уряду. Чим закінчилася ера помаранчевого правління добре відомо. Україна втомилася від гризні і постійних конфліктів у владі. Фактом голосування за програму Віктора Януковича та його підтримки на виборах громадяни України висловилися за радикальну зміну політичного курсу і соціально-економічного вектору на користь трудової частини суспільства, за стабільність, передбачуваність і відповідальність дій влади. Європа і світ сприйняли результати виборів. Численні спостерігачі від авторитетних урядових і неурядових організацій відзначили прогрес у виборчому процесі в Україні, його демократизм і вільне волевиявлення громадян. На жаль, складається враження, що Юлія Тимошенко і її оточення живуть в іншому, віртуальному, далекому від реального світі. Так було в роки її урядування, коли браві реляції про «перемоги» абсолютно не співвідносилися з життям, з колосальними економічними і соціальними втратами, яких зазнала Україна. Голосно заявлений «Український прорив» обернувся «українським провалом»: Уряд «обнулив» казну, на поталу політиці заклав економіку, відкинув Україну назад на роки, абсолютно не контролює ціни, які з’їдають мізерні доходи громадян. Популізм і дрімучий непрофесіоналізм – так можна охарактеризувати дії Уряду Тимошенко у всіх галузях і сферах – від економіки до освіти і культури. Неадекватність Юлії Тимошенко і її наближених проявилися і у ставленні до результатів та підсумків президентської виборчої кампанії. Показний (чи показушний) «демократизм» Юлії Володимирівни закінчився так, як і мав скінчитися – природно для неї. Очевидно, «правильним» має бути лише такий результат, який вмощує її на трон. Інший – не правильний, його не може бути в природі. Демократія «по-тимошенківськи» подивувала і насмішила увесь світ. Бо не було ще такого прикладу аби влада, яка контролює всіх і вся, звинувачувала опозицію в фальсифікаціях. Ця абсурдна теза вдовбується з маніакальною затятістю. Таке враження начебто виборчі комісії всіх рівнів -2- працювали взагалі без представників від кандидата у Президенти Тимошенко. А якщо ці представники все ж таки були, то як можна розцінювати тотальну недовіру Тимошенко до своїх симпатиків? Очевидно, так само недовіряє вона усім громадянам України. А вони їй платять взаємністю. Демократизм політика, як і його професіоналізм, перевіряється не словами. Не збудуєш словом, коли руйнуєш ділом, – саме так стверджував великий мандрівний філософ Григорій Сковорода. Уміння достойно сприйняти поразку і гідно піти – це теж діло. Бо така дія відкриває простір для розвитку, гарантує поступ, дає нову надію. Ще зовсім нещодавно Юлія Тимошенко закликала усі політичні сили об’єднатися аби протистояти кризі. Сьогодні ж, цупко тримаючись за владу, вона фактично блокує реалізацію прагнень мільйонів співвітчизників до кращого життя. Не достойно це. І принизливо! Україна обрала нового Президента, з яким пов’язує свої кращі сподівання. Маємо об’єднатися у єдиному патріотичному прагненні подолати кризу, забезпечити гідне життя людей, збудувати Справедливу Україну для кожного. Виконком Ради партії «Справедливість»